Одного разу ти перестаєш метушитися і комусь щось доводити…
Дивишся з усмішкою на навколишній світ з усіма його безумствами, не поспішаєш подобатися людям, не поспішаєш роздавати поради і кого-небудь судити або рятувати…
Перестаєш відповідати на дзвінки людей, які давно не захоплюють і не цікавлять…
Більше дивишся на небо, ніж на те, хто чим зайнятий і як живе…
Згадуєш те, що надихає незалежно від обставин…
Не вибачаєшся, не пояснюєш, не сперечаєшся…
Не витрачаєш час на нецікаве і тимчасове…
Виявляєш неймовірний спокій і безліч інших речей, які не помічав раніше в гонитві за тим, щоб підходити під чиїсь уявлення або відповідати чиїмось очікуванням.
Затишок всередині – дорожче, ніж будь-які спокуси тимчасового задоволення.
Дорожче, ніж будь-які тимчасові люди і тимчасові речі…
