Ніхто не зобов’язаний робити вас щасливими!
Загалом всі, ніби згодні, а ледь що – ти мені життя угробив!
Ми так чекаємо від чоловіка, мами, брата і сусіда з п’ятого поверху, що вони прийдуть і щось для нас зроблять, щось, що обов’язково приведе нас з точки Б, де немає щастя, в точку А, де воно є.
Чекаємо, з детективною точністю відстежуючи НЕ зроблене, опускаючи те, що робиться! В результаті ми впадаємо у відчай, нудьгу і гнів, створюючи драму! Заламуємо руки, б’ємося в істериці і кричимо, що він міг би обов’язково подарувати квіти, машину, шубу! А вона могла нарешті зварити цей чортів борщ або заткнути рот!
До цього тут же згадуємо, що ось якби в п’ять, десять, тридцять батьки дали нам машину, вищу освіту або любов, звичайно ж наше життя склалося інакше! А потім поліруємо це все образою на першого вчителя, суспільство і країну, тому що всі вони, абсолютно всі… щось нам не додали, не доробили, не досказали!
А це «не до …» обов’язково призвело б нас до щастя! Але тепер, без цього «не до …», звичайно ми не щасливі і ніколи вже такими не станемо, а все через них. І ми ненавидимо їх, тією тихою витісненою ненавистю, стаючи ще найнещаснішими!
Дружини виють і кусають лікті, як їм не пощастило з чоловіками, чоловіки плюються на дружин. Діти скаржаться на батьків, батьки незадоволені дітьми і здається весь світ зійшов з розуму, забувши одне важливе правило!
НІХТО НЕ ПОВИНЕН РОБИТИ ВАС ЩАСЛИВИМИ! НІХТО!
Та й ви, будемо чесні, не дуже прагнете в зворотну сторону.
Але, якщо б ви розуміли, що інші люди вам нічого не винні ви б відчували до них почуття подяки, за те, що вони для вас РОБЛЯТЬ! Але ні, ви ненавидите їх за те, що вони для вас НЕ роблять і страждаєте від цього все більше!
Вдумайтеся в ці прості слова і усвідомте їх! Адже, здавалося б, як все просто! Але, як же складно і не досяжно!
© Василиса Савицька
