“Чому злі люди на вас нападають? Ображають в мережі, намагаються у житті зачепити і хоч якось нашкодити,доносять, паскудять, чутки розпускають?
Тому що вони вас не люблять. Ви їм з першого погляду огидні. І це….добре.
Як тільки шкуродер або донощик-наклепник проявить до мене щиру симпатію і дружньо посміхнеться, я зрозумію, що справи кепські.
Симпатію проявляють до тих, хто схожий на нас. Розумієте? До тих, хто має однакову систему цінностей. Схожу душу. Наші духовні брати і сестри тягнуться до нас.
І вони оточують нас чарівним колом любові і дружби. Це частини нашого атома. Симпатія – це тяжіння.
Злі нам чужорідні. А ми – їм. І абсолютно нормально, добре, правильно, коли капосний, злодій, негідник чи зла психопатка нас не люблять. Ще краще, якщо ненавидять з першого погляду. Це означає просту річ – ми не такі, як вони.
Добрі хороші люди відразу впізнають один одного. І притягуються духовно.
Злі і підлі теж відразу хороших впізнають. І їм аж погано стає при зустрічі з хорошою людиною. Їх ковбасить і плющить, поганить людину, як діти говорять. І вони відчувають одвічну ненависть зла до добра.
А ось якщо погані люди будуть добре ставитися до вас і ласкаво спілкуватися, вони або прикидаються,- щоб з вас пиріжків наліпити.
Або визнали за СВОГО. Значить, ви теж такий ж, як вони.
Тому нападки злих природні. Але нечисленні. Добрих нормальних людей захищає їх коло добра. Чим більше від вас світла і тепла – тим ширше коло. Тим сильніше воно.
Напав злий – значить, ви все правильно робите. Неприємно, звичайно. І треба захистити себе. Але переживати нема про що.
Переживати треба, коли злі почнуть вам симпатизувати і пропонувати дружбу.
Компліменти говорити і лайки ставити в мережі. Ось тоді треба злякатися і подумати – що пишете, говорите і думаєте? Таке, що близько, приємно і зрозуміло підлим і заздрісним? На якій ви стороні? І чому солдати ворожої армії стали плескати вас по плечу, хвалити і пропонувати чарку шнапсу? ..
По тому, хто вас любить, а хто – ненавидить, можна зрозуміти, на чиєму Ви боці”.
