Про сильних людей
Якось хлопець, з яким я зустрічалася, вирішив повернутися до своєї колишньої дівчини і супроводив наше розставання словами: «зрозумій, ти дуже сильна і точно впораєшся, а вона без мене зовсім розклеїлася». В той момент мені хотілося вмерти і народитися кимось іншим.
Слова «ти дуже сильна, ти впораєшся» — це нагорода і прокляття по життю.
Ваша родина знає, що ви сильна. Вас поважають. До вас дослухаються. Вам несуть свої болі, проблеми, негаразди. У разі чого — ви та людина, яка про все подбає.
Ваше оточення знає, що ви сильна. Навіть якщо впадете, ви встанете і підете далі, зможете більше за інших, і коли всі втомляться, візьмете на себе відповідальність і зробите останній ривок. Ви все владнаєте. У вас буде план.
Ви сильна. А значить люди довкола вірять у вас. Можливо, вами захоплюються. Вам кажуть «я б так ніколи не змогла». Вам довіряють. За вами ідуть.
Так. Ви сильна.
Але.
Це не означає, що вам не болить. Що не хочеться кричати. Що не хочеться плакати. Що стріли образ, зрад, невдач летять повз цілі. Ні! Вони влучають. Інколи прямо в серце. Просто у вас є відповідальність. І ви залишаєте свою тугу всередині. Вона множиться. Вона у вас живе.
Так. Ви сильна. Втім, це не означає, що ви встаєте з такою легкістю, як вам приписують. Може ви встаєте з останніх сил, сповнені відчаю. Може ви самі в себе не вірите, і в чудеса теж, просто знаєте — ти.мусиш.встати.
Але справжня отрута сильних людей — це самотність. Сильні люди не звикли, не навчені просити про допомогу. Показувати слабкість. Жалітися. Сам на сам з собою вони переживають свої найбільші потрясіння. Поразки. У кімнаті самотності вони приймають свої найскладніші, інколи доленосні рішення і немає більшої мрії в усьому світі, окрім того, щоб хтось постукав у ці кляті двері.
Постукав і сказав: агов, може потрібна підтримка? Може потрібні обійми? Може потрібен ромашковий чай? Може комусь набити лице? Може поїхали в поле і полежимо, і подивимося на зорі і щось придумаємо? І взагалі — як ти там?
Часто самого питання вже достатньо, щоб людина підвелася. Бо вона відчула турботу. Вона зрозуміла, що не сама. Насправді це і є джерело її найбільшої сили.
Дбайте про своїх сильних людей. Пишіть їм час від часу навіть просто так. Шліть ромашковий чай чи стиглі яблука. Спитайте, чи вдягли вони шапку. Робіть для них вчинки. Тримайте за руку, коли є відчуття, що їм болить. Зайвим це точно не буде. А якщо не знаєте як допомогти — просто постукайте у двері. Хай це буде кодовий знак — я тут. Просто знай — я з тобою.
Тоді не буде такої задачі, не буде такого виклику, такої вершини, яку би вони не здолали. Заради вас. І з вами.
Yaroslava Gres
