Коли я повернувся додому в той вечір, моя дружина накривала на стіл. Я взяв її за руку і сказав, що нам потрібно поговорити. Вона сіла і почала спокійно вечеряти. І знову я побачив біль в її очах.
Раптом я зрозумів, що не можу нічого сказати. Але я повинен був зробити це. Я хотів розлучитися. Я спокійно підняв цю тему. Здавалося, що вона абсолютно не розлютилася. Вона тільки запитала мене м’яко: “Чому?”.
Я не відповів. І це її розлютило. Вона раптом почала кричати, що я не чоловік. Того вечора ми більше не розмовляли. Вона плакала. Я знав, що їй хотілося дізнатися, що трапилося з нашим шлюбом. Але мені було складно зізнатися, що моє серце тепер належить іншій – Джейн. Що я більше не люблю її. Я просто її жалів.
З глибоким почуттям провини я склав документи на розлучення, в яких говорилося, що їй залишиться наш будинок, машина і 30% акцій моєї компанії.
Вона прочитала його, а потім порвала на шматки. Жінка, з якою ми прожили 10 років, стала мені чужою. Мені було шкода, що вона витратила на мене так багато часу, але я не міг забрати свої слова назад – я любив іншу.
Нарешті вона заплакала. Цього я і очікував. Для мене її сльози були свого роду звільненням. Думка про розлучення, якою я був одержимий останні кілька тижнів, ставала яснішою і чіткішою.
На наступний день я повернувся додому пізно, і застав її за столом, вона щось писала. Я не вечеряв і пішов відразу спати, тому що сильно втомився після насиченого дня з іншою. Коли я прокинувся, вона все ще сиділа за столом і писала. Але мені було все одно, так що я перекинувся на інший бік і знову заснув.
А вранці вона познайомила мене зі своїми умовами розлучення. Від мене нічого не було потрібно, лише відкласти розлучення на місяць. Вона попросила мене спробувати пожити цей місяць нормальним життям, докласти для цього всіх зусиль. Причина була проста: у нашого сина починалися іспити, і вона не хотіла, щоб він турбувався через наше розлучення.
Це мене влаштовувало. Але була ще одна умова: я повинен був кожен день протягом цього місяця виносити її на руках з кімнати до порога, як в день нашого весілля. Я подумав, що вона божеволіє. Але щоб не псувати стосунки в наші останні дні разом, я прийняв цю дивну вимогу.
Я розповів Джейн про умови розлучення, які поставила моя дружина. Вона розсміялася і зневажливо сказала, що це абсурд. А ще, що не дивлячись на те, що моя дружина задумала, їй доведеться змиритися з неминучим.
У нас з дружиною не було ніяких тілесних контактів з тих пір, як я попросив про розлучення. Тому в перший день, коли я ніс її на руках, це виглядало незграбно. Наш син стояв ззаду і плескав, радіючи з того, як тато несе маму. Але дружина тихо сказала: «Не говори синові про розлучення». Я кивнув, трохи засмутившись. Я опустив її на землю за вхідними дверима, і вона пішла на роботу.
На другий день нам обом було легше. Вона міцно тримала мене. Я відчував запах її парфумів. Я зрозумів, що вже дуже довго не придивлявся до цієї жінки. І я зрозумів, що вона вже не молода. Дрібні зморшки на обличчі, сиве волосся … Наш шлюб наклав на неї відбиток.
На четвертий день, коли я взяв її на руки, я відчув, як близькість повертається. Ця жінка подарувала мені 10 років свого життя. На 5 і 6 день я знову відчув, як почуття близькості стає все сильнішим. Я не розповідав про це Джейн. Так непомітно майже пролетів місяць. Можливо, щоденні тренування зробили мене сильнішим.
І ось одного разу вранці вона шукала, що ж їй надіти. Вона переміряла велику кількість суконь, але так і не могла знайти те, яка б добре на ній сиділо.
Вона зітхнула і сказала, що всі сукні стали їй великі. І я раптом зрозумів, як сильно вона схудла. Напевно, тому мені було так легко носити її на руках. Мене вразила думка: «Скільки ж гіркоти і болю в ній приховано!». Мимоволі я потягнув руку і погладив її по голові.
У цей момент увійшов наш син і сказав, що мені пора нести маму вниз. Для нього вид батька, який несе на руках маму, став невід’ємною частиною його життя. Дружина попросила сина підійти і міцно обняла його. Я відвернувся, бо боявся, що можу змінити своє рішення в останню хвилину.
Я взяв її на руки, вона обняла мене за шию, а я притиснув її до себе ще сильніше. Це було так само, як в день нашого весілля. Тільки її худорба сильно мене засмутила.
В останній день, коли я тримав її на руках, я не міг ступити й кроку. Наш син пішов до школи. Я міцно обняв її і сказав, що й не помітив, як з нашого життя зникла близькість.
Я приїхав в офіс і вистрибнув з машини, навіть не зачинивши двері. Я боявся, що будь-яке зволікання може змусити мене змінити своє рішення. Я піднявся наверх. Джейн відкрила двері, і я сказав: «Пробач, Джейн, але я більше не хочу розлучатися».
Вона здивовано подивилася на мене, а потім помацала мій лоб. “У тебе температура?”.
Я прибрав її руку і сказав: «Пробач, Джейн, але я не буду розводитися. Мій шлюб був нудним, тому що я не цінував деталей нашого життя, а не тому, що ми вже не любимо один одного. Тепер я розумію, що як я в день весілля ніс її на руках до хати, так я повинен носити її на руках до тих пір, поки смерть не розлучить нас ».
\
До Джейн почав доходити зміст моїх слів. Вона дала мені ляпаса, закрила двері і розплакалася.
Я спустився і поїхав. По дорозі я заїхав в квітковий магазин і замовив букет квітів для дружини.
Продавщиця запитала, що написати на картці. Я посміхнувся і написав: «Я буду носити тебе на руках щоранку, поки смерть не розлучить нас».
Того вечора я приїхав додому з букетом квітів і посмішкою на обличчі і піднявся в нашу спальню. Моя дружина лежала на ліжку. Мертва.
Вона боролася з раком вже кілька місяців, а я був так зайнятий романом з Джейн, що навіть не помітив цього. Дружина знала, що скоро помре, і при цьому хотіла захистити мене від злісті нашого сина, яка обрушилася б на мене в разі розлучення. Головним для неї було, щоб в очах сина я залишився люблячим чоловіком …
Маленькі деталі дуже важливі у стосунках. Це не будинок, автомобіль або гроші в банку. Ці речі створюють середовище, сприятливе для щастя, але самі по собі вони не несуть щастя.
Так що знаходьте час, щоб бути хорошим другом для дружини / чоловіка, і приділяйте увагу дрібницям, які створюють близькість між вами. І нехай ваш шлюб буде щасливим!
Якщо ви не поділитеся цією історією, то з вами, звичайно, нічого не трапиться. Але якщо ви поділитеся нею з друзями, то це, можливо, допоможе врятувати чиєсь шлюб!
