Здоровий цинізм практикуючого психолога з 30-річним стажем Михайла Лабковського нікого не залишає байдужим. Але варто визнати, за уявною різкістю дуже багато правди. До багатьох його суджень багатьом з нас варто прислухатися:
Нікому не потрібен той, хто не потрібен самому собі. А той, хто приймає себе таким, яким він є, живе смачним, повноцінним життям, незважаючи на всі можливі життєві проблеми.
Якщо найкраще кохання у вас після скандалу, то це ненадовго – скоро залишаться одні скандали .
Якщо вам з чоловіком некомфортно на першому, другому, третьому побаченні, не призначайте четверте. У перші зустрічі чоловік показує себе з найкращого боку, і якщо вам вже неприємно перебувати з ним поруч, нічого доброго з цих відносин не вийде.
Людей не люблять за те, що вони прогинаються. Парадокс полягає в тому, що стервозних жінок чоловіки просто обожнюють.
Що стосується молодих, успішних і гарних жінок, які не можуть знайти собі пару, тому що у них, мовляв, планка висока, – це нездатність до відносин і страх перед ними.
Ми міряємо любов рівнем страждання. А здорова любов – це про те, наскільки ти щасливий .
Якщо ви хочете вийти заміж, вам треба перестати про це думати. Це те ж саме, що і бажання мати ляльку на капоті, фату і інше лайно. У здорових людей ситуація виглядає трохи по-іншому. Перше – у них є потреба любити. З цією потребою любити вони знаходять чоловіка, який їх любить.
Здорові люди завжди вибирають собі, а невротики – відносини на шкоду собі, і в цьому найголовніша різниця .
Ніколи не треба спілкуватися з одруженими чоловіками. Рибою торгують в рибному магазині, м’ясом – в м’ясному. Не втрачайте часу. Одруженому чоловіку не потрібна дружина, у нього вдома одна вже є.
Якщо ви хочете заміж, зустрічаєтеся або навіть живете разом вже півроку-рік і нічого не відбувається, треба запитати один раз, чи хоче він сім’ю і весілля. Якщо чоловік не готовий створювати сім’ю, значить, прийшла пора з ним попрощатися. По-хорошому, звичайно. Типу «я дуже тепло до тебе ставлюся і буду продовжувати в тому ж дусі, але подалі від тебе».
Якщо людина іншій людині замінює весь світ, це означає, що свого світу у неї просто немає .
Будь-яка – і я наголошую на цьому – будь-яка жінка, яка роками сидить вдома і займається тільки господарством і дітьми, деградує. Це неминуче. І в кінці кінців чоловікові стає нудно з дружиною, він починає вважати її дурнуватою, а там і до розлучення півкроку. І зауважте: спочатку чоловік ні на чому не наполягав, це жінка з радістю і плескаючи в долоні вирішила сидіти вдома.
Самотність – це не відсутність любові навколо. Це відсутність інтересу до себе .
Якщо він вас напружує, просто розстаньтеся з ним. Не бійтеся залишитися одною. Жоден чоловік в цілому світі не вартий того, щоб ламати себе, прогинатися під нього, нехтувати своїми бажаннями і потребами. Жоден.
Все просто: він – такий, який є. І ви – така, яка є. Вам або добре разом, або треба розійтися. Причому краще до того, як ви взяли іпотеку і народили трьох дітей .
Той, хто психічно здоровий, орієнтується на свої почуття і завжди вибирає себе. Ні краса, ні любов не вимагають жертв. А якщо вимагають, це точно не ваша історія. Валіть геть. Немає такої мети, заради якої варто щось терпіти у відносинах .
Все життя навшпиньки НЕ простоїш , а розчаровуватися завжди болючіше, ніж спочатку показати себе справжню.
Щодо пошуку партнера скажу, а кого шукати? Єдина якість, яка може бути у твого партнера, – це те, що він тебе чіпляє . Все інше не має ніякого значення взагалі. Якщо ти його любиш, переживаєш за нього, хвилюєшся – тоді немає ніяких «планок».
Люди, які не люблять себе, не можуть любити один одного , тому пари щасливої у них теж бути не може.
Що треба зробити, щоб вийти заміж? А всього-на-всього треба зробити тільки одне – бути самою собою. Цього достатньо. І люблять в принципі тільки за це .
Якщо вам не подобається, як він до вас ставиться, робить щось неприємне, ви говорите йому про це один раз. Якщо справа не змінюється – до побачення.
Нормальна людина не продовжує відносини, в яких її не поважають. Втім, вона їх навіть і не почне .
Єдиний час в житті людини, коли вона об’єктивно залежить і коли її можна вважати заручником – це дитинство і залежність від батьків. Триває це порівняно недовго. В інших випадках перебування в будь-яких відносинах – це вибір дорослої людини.
