Один чоловік прийшов до свого духовного наставника з такими словами: «Чи знаєш ти, що сказав сьогодні про тебе твій друг?
Почекай, — зупинив його наставник, — просій спочатку все, що ти збираєшся сказати, через три сита.
Що ж це за три сита? — здивувався учень. Перш, ніж що-небудь говорити, потрібно тричі просіяти це.
По-перше, просіяти через сито правди. Ти впевнений, що все, що ти хочеш сказати мені, є правда?
– Ні, я просто почув про це. — Добре. Значить, ти не знаєш, правда це чи ні.
Тоді просеем це через друге сито — сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось хороше? Ні, — з жалем відповів учень. Значить, — продовжував учитель, — ти збираєшся сказати про нього щось погане, але при цьому навіть не впевнений, що сказане буде правда.
Тепер просієм через третє сито — сито користі. Так чи так уже необхідно мені чути те, що ти скажеш? – Ні, в цьому немає особливої необхідності, — погодився учень. Отже, — сказав наставник, — в тому, що ти хочеш сказати, немає ні правди, ні доброти, ні користі. Навіщо ж тоді говорити це?
