Коли чоловік був ще дитиною, бабуся завжди говорила йому: «Онучок, ось виростеш ти великий, стане тобі на душі погано — ти йди до церкви, тобі завжди там легше буде».
Виріс чоловік. І стало йому жити якось зовсім нестерпно. Згадав він пораду бабусі і пішов до храму. І тут до нього підходить хтось: «Не так руки тримаєш!» Друга підбігає: «Не там стоїш!» Третя бурчить: «Не так одягнений!» Ззаду сіпають: «Неправильно хрестишся!» А тут підійшла одна жінка і каже йому:
— Ви б вийшли з церкви, купили собі книжку про те, як себе тут поводити треба, потім і заходили б.
Вийшов чоловік з храму, сів на лавку і гірко заплакав. І раптом чує він голос:
— Що ти, дитино моя, плачеш?
Підняла людина своє заплакане обличчя і побачила Христа. Каже:
— Господи! Мене в церкву не пускають!
Обняв його Ісус:
— Не плач, вони й мене давно туди не пускають.
