Багато людей перед смертю відчувають жаль. Їх охоплює відчуття порожнечі, бажання повернути минулі роки і прожити їх по-іншому. Невже тільки перед лицем смерті ми можемо усвідомлювати цінність життя? Звичайно, ні. До такого усвідомлення можна прийти набагато раніше. Читайте далі!
Перед майбутньою смертю почуття жалю не має сенсу. Але важливо розуміти, що в нашому житті може викликати в майбутньому відчуття неправильно прожитого життя.
Можна скласти приблизний список цих речей, орієнтирів. Пам’ятаючи про них, ми зможемо «коригувати» своє життя і уникнути в майбутньому запізнілого жалю.
Цей список може бути таким.
1. Я прожила не таке життя, яке хотіла б прожити. Про це люди шкодують дуже часто. Вони усвідомлюють, що свого часу приймали неправильні рішення і в результаті життя пішло «не так».
Дуже прислухаючись до навколишніх, до усіх цих: «дивись, це може бути небезпечно», «не варто витрачати гроші на це», «ти впевнена, що з цієї ідеї щось вийде?», ми постійно відчуваємо невпевненість і часто не наважуємося робити те, що вважаємо потрібним і правильним.
Скільки людей обирають свій життєвий шлях, орієнтуючись насамперед на очікування своїх батьків? Дуже часто це не призводить ні до чого хорошого.
Зазвичай ми надаємо дуже велике значення тому, що думають про нас інші, і в результаті втрачаємо можливість жити так, як ми хочемо, втілювати в життя свої мрії.
2. Я дуже багато працювала. Про це люди теж часто жалкують в кінці життя. Вони усвідомлюють, що жили для того, щоб працювати, замість того, щоб працювати для того, щоб мати можливість повноцінно жити.
Для багатьох робота є головною у житті, а родина і друзі залишаються «на другому плані». З часом вони починають розуміти, що навіть толком не бачили, як росли діти, що їх стосунки з чоловіком (дружиною) зовсім зіпсувалися і що у них майже немає друзів.
Особисті відносини з іншими людьми дуже важливі для всіх. Тому їм і потрібно віддавати пріоритет. Робота, звичайно, важлива, але стосунки з близькими людьми набагато важливіші.
3. Треба було частіше дозволяти собі робити «божевільні» речі. Часто гірко згадувати про нездійснене, про плани та ідеї, які вони не посміли або побоялися реалізувати.
Наприклад, стрибнути з тарзанкою. А, може, і з парашутом… Або зібрати рюкзак і відправитися подорожувати по світу. Невтіленні бажання часто викликають потім почуття жалю й гіркоти.
«Божевільні» ідеї, про які ми говоримо — це всього лиш вихід за межі нашої зони комфорту. Перебувати в цій зоні, звичайно, зручно і безпечно, але, в той же час, вона обмежує нас. Ми живемо тільки раз, так чому ж не робити своє життя насиченим і повноцінним?
4. Потрібно було не соромитися висловлювати свої почуття. З дитинства нас вчать придушувати свої почуття. Не плакати при людях, не підвищувати голос, зберігати спокій…
В результаті ми не можемо дати вихід емоціям навіть коли це потрібно. Важливо вчитися висловлювати те, що ми відчуваємо, усвідомлювати свої почуття і, звичайно, виражати їх адекватно.
Тепер, коли ви знаєте, про що люди часто шкодують перед смертю, варто подумати про те, як змінити своє життя. Якщо ви зробите це, у вас потім буде менше причин для запізнілих докорів сумління і в кінці життя вашим домінуючим почуттям буде задоволення.
