Наближаючись до 50-річного рубежу, ми починаємо озиратися на роки, які залишили за спиною. І розуміємо, що багато що встигли зробити, але при цьому не встигли прожити життя так, як хотіли самі…
Поки ми живі і здорові, важливо подбати про те, щоб у нашому житті було якнайменше тих речей, за які доведеться наприкінці життя каятися. Найчастіше перед смертю люди жалкують, що…
Занадто багато працювали
Багато хто з нас мріє підкорити найвищі кар’єрні вершини і… ув’язають у цій гонці. Найчастіше ми усвідомлюємо це надто пізно. Тому намагайтеся насолоджуватися кожним моментом життя і не забувайте приділяти час тому, щоб здійснити інші мрії. А ще частіше приділяйте час близьким людям, щоб дарувати їм своє тепло та турботу.
Втратили зв’язок із друзями
У зрілі роки ми все частіше згадуємо тих людей, які надихали нас сміятися та відчувати себе живими. Ми сподівалися, що вони будуть завжди поруч, думали, що ніколи не дізнаємося, що таке самотність. І хоча колись обіцяли собі зберегти цю дружбу назавжди, з часом все частіше забували про цих людей, завʼязнувши з головою в рутині. Ми зосередилися на своїй професійній діяльності та вихованні дітей. І в нас майже не залишалося часу, щоби поспілкуватися з ними.
Не наважилися жити своїм життям
Ми дуже часто прислухаємося до думки інших людей і створюємо своє життя на основі неписаних правил, встановлених оточенням. Приносячи радість іншим людям, часто відмовляємося від того, що має значення для нас самих. Але ближче до кінця життя починаємо розуміти, що жили не для себе, для інших. Ми зрадили себе і перетворилися на тих, ким ніколи не хотіли бути.
Не приділяли достатньо часу своїй сім’ї
Ми зазвичай занадто зайняті, щоб підтримувати достатній зв’язок зі своїми близькими людьми. Часто пропускаємо недільні обіди та сімейні збори. Ми жертвуємо всім цим заради нашої роботи. А іноді нам просто було ліньки. І весь цей час ми втрачаємо можливість провести час із сім’єю, яка любить нас. Але на старості про це починаємо дуже гірко шкодувати.
Дозволяли гніву брати над собою гору
Трапляється, що не контролюємо свої емоції і легко виходимо з себе. В результаті лише ускладнюємо стосунки з дорогими для нас людьми. Ми навіть не замислюємося, що деяких із них таким чином втрачаємо назавжди. На той час, коли усвідомлюємо свою помилку, стає пізно її виправляти.
Працювали у місці, яке ненавиділи
Ми мріяли стати художниками, льотчиками чи відкрити свою справу, але завжди боялися ризикнути. Побоювалися невдачі і вважали, що нічого доброго з нашої витівки не вийде. Тож продовжували сидіти по 8 годин на ненависній роботі. Щодня ми поверталися додому з тяжким серцем, не відчуваючи ні щастя, ні задоволення.
