Десять років тому від мене пішов Олексій. Це був важкий період в моєму житті. Від інших теж йшли чоловіки, я знаю, що таке трапляється і досить часто. Але думала, що таке не може статися з нами. Ми були ідеальною парою.
Познайомилися ми на студентській дискотеці. Потім одружилися. Я залишилася в цьому місті, яке дуже полюбила. Влаштувалася педіатром в дитячу лікарню і зараз завідую цілим відділенням. Олексій з друзями ремонтував автомобілі в гаражі, а потім відкрив невелику автомайстерню.
Жили добре, завжди радилися, підтримували один одного.
Олексій не дозволяв мені тягати важкі сумки, беріг мене, як зіницю ока. А я, як би не втомлювалася на роботі, завжди зустрічала коханого чоловіка смачною вечерею і не лягала спати, поки він не повернеться. Навіть дочка завжди над нами жартувала, але створила таку ж дружну сім’ю зі своїм чоловіком.
Нам було трохи за 50. Ось тоді і сталося щось незрозуміле в нашому житті. Олексій зібрав речі і пішов. Написав довгий і нікому не зрозумілий лист, в якому більше просив вибачення, а не пояснював ситуацію. Олексій все залишив мені, взяв найнеобхідніше.
Він оселився у молодої, модної і сучасної дівиці. Їй 26 років. Я не знала Інни особисто, але з розмов колег та друзів зрозуміла, що вона розбила не одну сім’ю.
Матеріальні цінності мене не цікавили. До речі, він періодично надсилав великі суми грошей, які я не приймала. Він став відправляти їх дочці.
Сказати, що я жила – нічого не сказати. На людях кріпилася, жартувала, вигадувала якісь казки, що втомилися один від одного. А вдома на самоті вила від відчаю, нерозуміння, за що мене так зрадили.
Ось пройшло вже 10 років. Я навчилася жити – робота-дім. У мене підростають внуки, яких я обожнюю. На вихідні ми часто зустрічаємось. Тепер я живу ними, своїми найріднішими людьми!
Я таки зуміла пробачити чоловіка і його нову дружину. Ніколи і нікому не бажала зла. Вірю, що все у мене, дітей та онуків все буде добре!
