Того дня до мене прибігла сусідка Галька, запитала чи чоловік вдома. Потім почала розповідати, що мій Василь вже давно ходить до Наталки. Наступного дня я запросила Нталку до нас на вечерю, сиділи до ночі, а потім кажу, щоб Василь провів подругу. Вийшли вони з хати, а я тихенько, через городи і за ними. Поки лізла цими городами, об гілки подерлася, в кропиві попеклася, ще й реп’яхів повна голова, а тут ще й пес сусідський відірвався. Я давай тікати і бігом на дорогу, а тут і Василь. На нас все село зглядалося, ще довго мали про що люди говорити
Ми живемо в невеликому селі. З Василем я познайомилась ще у школі, а після того, як він повернувся з армії ми одружились. В нас є син Максим, зараз йому вже п’ять років. У нас велике господарство, у селі без цього ніяк, тому роботи через край. Жили ми добре, чоловік у мене дбайливий, добрий, люблячий, завжди уважний і до мене і до дитини. Але останнім часом він трохи змінився, я не знаю як це пояснити, але він наче охолов у стосунках, а тут ще й сусідка Галька сказала, що він до моєї подруги Наталі навідуватися став. Галька – вона звичайно брехуха, але мене це насторожило, не зі стелі ж вона це взяла.
Наталя моя давня подруга, ми з нею з дитинства дружимо, заміж вона так досі і не вийшла, хоча дівка завидна. Не вже вона й справді на мого Василя око поклала. Не вірю! Але ж люди кажуть і вже не тільки Галька.
Виявляється, цю розлучницю я сама привела в будинок. Але як кажуть, знав би, де впадеш – соломку підстелив би. Я іноді запрошувала її до нас на вечерю, думаю чого вона там сама буде сидіти, а з нами вже веселіше. Наталя завжди вихваляла Василя, мов, такий турботливий і господар гарний і на всі руки майстер. Я не дуже надавала цьому значення, ще й жартувала до неї – заздри мовчки. А як засиджувалась до пізнього вечора, то я Василя ще й сама просила щоб провів Наталю додому, ніч на дворі все таки. От і допроводжався. Як тепер жити і що робити я навіть не знаю. В нас син росте, як він без батька буде, що люди скажуть. Горе та й годі.
Але люди хоч і кажуть, вирішила сама перевірити. Запросила, якось Наталю до нас на вечерю, засиділись ми знову до ночі, я й кажу Василеві, щоб провів подругу, а Василь аж наче зрадів цьому. Вийшли вони з хати, а я тихенько, через городи і за ними, думаю ну якщо щось, то я їм зроблю. Поки лізла цими городами, об гілки подерлася, в кропиві попеклася, ще й реп’яхів повна голова, а тут ще й пес сусідський відірвався. Я давай тікати і бігом на дорогу, а тут і Василь вже додому повертається. Добре хоч собаку відігнав. Я така була сердита, мабуть зліша за ту собаку і давай Василя вичитувати, що він зрадник і, і що до Наталки шастає, і що чолові він поганий і, що ще я там йому з опалу казала навіть і не пам’ятаю.
Василь мовчки все вислухав. Почекав поки я хоч трохи вгамуюся, а потім сказав строго: “Не дивуй людей, пішли, вдома поговоримо”. Вдома Василь розповів, що ніяких стосунків у нього з Наталею нема і, що проводжає він її тільки тому, що я прошу. А Галька його бачила, коли він до Наталі заходив. Наталя просила щоб Василь її з другом своїм, Андрієм із районного центру познайомив, дуже він їй подобається, а сама вона соромиться, от Галька і пустила чутки по всьому селу. А охолов Андрій до мене, тому, що роботу йому кращу запропонували, але то в місті і він не знає, що йому робити.
Я звісно вибачилась і перед чоловіком і перед Наталею, є нам тепер над чим посміятися. Ми Наталю з Андрієм, наче як випадково до нас на вечерю запросили, там і познайомили, вони здається сподобались одне одному. Галька зараза така, звісно своє отримала. А я й досі реп’яхи з волосся витягую.
