Днями Степан такий загадковий з роботи прийшов. І сказав дружині Оксані:
– Уявляєш, Нінка квартиру купила минулого тижня, виявляється! А нам хоча б слово сказала. Ні вона, ні мати геть не обмовилися, якже так, наче найрідніші люди.
Нінка – це його сестра. Ніна вісім років ходила в лахмітті, що віддавав їй брат з дружиною, жила з матір’ю в її квартирі. Мама їй в усьому теж допомагала.
Вісім років тому Ніна пішла від чоловіка. Просто пішла, в чому була одягнена, взяла лише одну сумку речей з собою, з маленькою дитиною.
Родичів Степана та Ніни це зовсім і не здивувало, адже чоловік Ніни, був людиною з важким характером. Злий, впертий, запальний. А добра та лагідна Ірочка довго терпіла його вибрики. Завжди мовчала у відповідь на постійні докори, ніколи не затівала сварок. Час йшов, але нічого не змінювалося, і її терпінню прийшов кінець. Ніна повернулася до матері, і до останнього часу жила з нею.
Дружина Степана Оксана якось жалілася подрузі:
– І всі ці роки ми з чоловіком її жаліли і допомагали, як могли! Брали з собою всюди! Їдемо з друзями на шашлики – Ніну з дитиною з собою тягнемо. Продукти купуємо самі, з неї не беремо грошей зовсім, як же, вона ж самотня мама! Своїх дітей веземо в аквапарк або в цирк – і племінника запрошуємо. У парк підемо – значить, всіх на атракціонах катаємо! Брат їй не дозволяв гаманець відкрити, та й я не протестувала. Племіннику купували речі, іграшки хороші, подарунки дарували на всі свята. Вона нашим дітям – ну максимум по шоколадці на день народження приносила, на цьому й все!
Ніна ж ніколи не шикувала, жила дуже скромно. Щось смачненьке купувала тільки синові, одяг і взуття носила роками, речі для свого сина завжди брала у подруг. Не соромилася брати речі для сина і у родичів, незважаючи на те, що в родині брата одні дівчатка.
– Якось телефоную їй, кажу, – продовжує Оксана, – що підемо в суботу в кіно з дітьми. Вона мнеться і каже, що незнаю, до суботи треба ще дожити! Я кажу, якщо в грошах справа, ми заплатимо! І ось ми з Степаном беремо на всіх квитки в кіно, попкорн, щось попити, потім діти захочуть якісь кульки або мильні бульбашки, потім просяться в кафе, її син теж дивиться голодними очима. Ну що робити – ведемо всіх, всюди платимо, беремо їжу і племіннику, і Ніні. Ну а як інакше? Ми ж сім’я!
Сказати чесно, то Степан з Оксаною теж не сильно шикують – живуть в орендованій квартирі з двома дітьми. Оксана підробляє з дому, Степан працює з ранку до пізньої ночі. Грошей вистачає впритул. Оксана дуже хвилюється, що у них немає свого житла. Квартира, в якій зараз живуть, зовсім маленька. Діти підростають, усім місця мало, скоро й на навчання дітей потрібно будуть гроші, а як їм тут відкласти на своє власне житло, навіть не знають.
Після весілля вони починали збирати на своє житло, але їм це не склалося. Народилися діти. Так поки і живуть на орендованій маленькій квартирі всі разом.
Власна квартира здається Оксані просто нездійсненною мрією. А тепер вона раптом дізнається, що квартиру ось так запросто купила Нінка, чоловікова сестра, яка постійно жалілася, що й на хліб грошей немає.
Як потім дізналися Степан з Оксаною, що виявляється, вона всі ці роки збирала аліменти. Вони як дізналися, скільки вона отримувала аліментів на дитину від свого колишнього – сіли відразу. А на кульки дитині у неї не було ніколи. А вони, два дурня, старалися хоч чимось порадувати дитину! Ніна збирається робити в новій квартирі ремонт, свекруха щаслива – раз у раз намагається розповісти Оксані, яку Ніночка вибрала люстру і якого кольору буде кахель у ванній. А Оксана відчуває себе скривдженою. Хоча її наче ніхто й не ображав.
Квартиру наче Ніна купує на свої гроші, а те, що її дитині кілька років брат з дружиною дарували подарунки і водили в кіно – цілком їхня ініціатива. Ніна нічого ні в кого не просила. Ну а розповідати про гроші і величезні аліменти від чоловіка родичам і зовсім була не зобов’язана.
Але Оксана і Степан дуже ображені на Ніну і на свекруху. Шкодують, що були такими дурними.
