Наталя і Ігор були однокласниками. Весела, пустотлива Наталя завжди подобалася хлопцям. Ігор потай був закоханий в неї зі школи. Чи знала про це Наталка? Навряд чи. Його тепле ставлення до неї вона пояснювала дружбою дитинства. Так і матері своїй казала, коли та, сміючись, вказувала дочці:
– Дивись, Наталка, знову твій наречений тебе під вікнами чекає. Іди вже, а то на уроки не встигнете.
Після закінчення 9-го класу Наталя поїхала в міське педучилище, а Ігор продовжив вчитися в сільській школі. Сумував хлопець,та нічого не зробиш. Раптово їх шляхи розійшлися. Дитяча дружба і симпатія не перетворилися в щось більше, про що так мріяв хлопець.
А Наталя поринула в студентське життя, з’явилися нові подруги і друзі, в гуртожитку було весело. Додому дівчина їздила рідко, щоб не витрачатися на дорогу. Новини про шкільних друзів дізнавалася з листів матері. Нескінченні привіти їй передавав Ігор, завжди розпитував про неї і про те, коли Наталя приїде.
Забути свою подругу хлопець не міг. А ось Наталю примітив однокурсник по училищу – Сергій. Міцної статури, спортсмен, він подобався всім дівчатам курсу. І тому, коли Сергій став запрошувати Наталю на дискотеки і в кіно, то студенти почали шепотітися про новоспечену парочку.
Наталі лестили залицяння першого красеня курсу, і вона охоче гуляла з ним вечорами. Одне бентежило дівчину: вже дуже багато прихильниць було у Сергія. Дівчата проходу йому не давали. А він мило посміхався всім і перекладав натяки дівчат в жарти.
Наталя сама толком не розуміла своїх почуттів до Сергія. Швидше за все, це не було любов’ю, а лише захопленням і почуттям переваги над іншими дівчатами. Йшов останній рік навчання, Наталя стала помічати, що Сергій вже не так явно відмахується від настирливих подруг, і менше піклувється про неї … Але було пізно. Наталка була вагітною.
Розписалися тихо, тільки в присутності свідків. Весілля було скромним.
– Добре, що хоч заміж він взяв тебе, доню, – з докором сказала їй мати.
Але щасливе життя у Наталі з Сергієм так і не склалася. Проживши перший час в шлюбі, молодий чоловік зрозумів, що сімейне тихе життя йому нудне. А колись весела і безтурботна Наталка перетворилася на домогосподарку, постійно зайняту то роботою, то донькою, то домашніми клопотами.
Хлопець, який звик до загальної уваги, охолов до дружини швидко. Він почав погулювати наліво і направо, і нескінченна його брехня щодо відряджень і підробітків не врятувала їх шлюбу.
Наталя подала на розлучення і поїхала в село до мами. Діватися їй більше було нікуди.
Ігор переживав, коли дізналася про весілля Наталі. Всі його юнацькі мрії про неї звалилися, немов у прірву. Довго він не знаходив собі пари. Інші дівчата здавалися йому не такими як Наталка.
Він зловив себе на думці, що всіх порівнює з нею … Тоді він прийняв рішення виїхати з села кудись подалі. Хоч на якийсь час, хоча б на якесь будівництво, грошей на своє житло заробити.
Ось і вийшло так, що, коли Наталка повернулася до матері після розлучення, Ігоря в селі вже не було.
Довго мати Ігоря не повідомляла в листах синові, що Наталка повернулася в село. Не хотіла його турбувати, знаючи про його особливе ставлення до цієї дівчини.
А Ігор пригледів собі на будівництві симпатичну подружку і приїхав якось з нею до матері у відпустку, щоб познайомити. Хотів він приємне зробити матері – вона без кінця твердила йому про одруження. Треба хоч показати, що у нього подруга з’явилася.
Однак, в селі він зустрів біля магазину Наталку з дитиною. Дівчина Ігора пішла за покупками в магазин. А Ігор так радий був Наталі! Він не міг погляду від неї відвести. Жінкою Наталка стала ще гарнішою, ніж була дівчиною.
Вони стояли біля ганку магазину і розмовляли, розмовляли, дивлячись один на одного і не розуміючи, чому раніше не могли зустрітися ось так і зігрівати один одного одним лише поглядом?
Коли Ігор дізнався, що Наталка розлучилася, у нього немов дзвін в душі задзвенів. Він зрозумів в одну мить, що тепер йому потрібна тільки вона. Шлях вільний. І більше він її не упустить. І нікому не віддасть.
Дівчина Ігора дивилася на них крадькома крізь велике вікно магазину. Вона все зрозуміла без пояснень. І навіть рада була тому, що це сталося зараз, поки у них з Ігорем відношення не зайшли так далеко.
Дівчина та була розумною. В той же день вона зібрала свої речі і поїхала в місто на вокзал, передавши Ігорові через його матір прощальну записку …
Мати Ігора тільки охнула і сіла на стілець, дивлячись у вікно. Вона теж все зрозуміла без пояснень, тому що «сільське радіо» вже їй все донесло – сусідка, яка бачила Ігора і Наталку біля магазину.
Коли Ігор прочитав записку дівчата, то говорити з матір’ю вже не було про що. Він сів на диван і подивився на маму. Обидва розуміюче мовчали.
Через тиждень Ігор поїхав на свою роботу в місто і звільнився. Він повернувся в село і приніс великий букет троянд матері.
– Благослови мене, мамо. Ти ж у мене добра, найдобріша в світі мама.
Мати нахилилася на плече сина.
– Іди, підлабузник. Іди до неї. Твоя вона дівка. Наша. З дитинства знаю їхню родину. Хороші люди. А дитинка нічим не винна. Живіть тільки тут, у нас в селі. Дуже мені сумно без тебе було.
Ігор ще раз обняв матір і закрутив її по кухні.
– Тихіше ти. Іди вже до неї. Чекає мабуть. І букет забери.
– Ні, мамо. Букет тобі. Їй кільце.
Ігор робив пропозицію Наталці на маленькій кухні. Її чотирирічна дочка, сидячи за тарілкою з кашею, уважно дивилася на чоловіка, що стоїть на колінах перед її мамою.
– Що ж отак відразу заміж … Давай так поживемо, що вже мені під вінець знову, – посміхалася Наталка.
– Ні, неможу вже. Тільки заміж. Більше я тебе не втрачу, Наталочка … Нікому не віддам, чуєш?
Вони разом вклали спати дочку. Дівчинка із задоволенням пішла в ліжко, тому що отримала від маминого гостя велику ляльку.
Місячне світло залило кімнату… Починалася нова ера щастя для маленької сім’ї тихого затишного села.
