Я люблю свого чоловіка, але мені в ньому дуже не подобається те, що він дуже любить усіх повчати, а також постійно порівнює мене із своєю мамою. І, звичайно, його мама робить все значно краще, ніж я. Мій чоловік відноситься до тієї категорії людей, які все на світі знають, як треба робити, але самі ніколи нічого не роблять, а тільки вчать інших.
Для нього еталон у всьому його мама. Що не зробиш – а у матусі краще це виходило. Буде сидіти за столом, другу добавку доїдати і при цьому нудіти, що його мама це не так готувала, у неї було смачніше.
Всі покупки для дому, продукти – все на мені. Але чоловік постійно робить мені зауваження. Сметану я не вмію вибирати, яйця не такі купую, хліб у мами смачнішим був. І потім лекція на годину, як вибирати сметану (матуся навчила): треба піти на ринок, пройтися уздовж молочного ряду, спробувати у кожного продавця сметанку і вибрати найсмачнішу. Її і купити.
Може, коли його мама ходила на ринок, то з 5-ти продавців і можна було так вибирати. А коли їх 20 в ряду – я собі уявила, як буду ходити і у кожної пробувати. Одним словом, дістав він мене конкретно і я вирішила: приготую в суботу обід, тільки якщо він сам піде на ринок і купить продукти так, як мене вчить. А я за цей час манікюр собі зроблю.
Дала список (купити сметану, яйця, курку для запікання, зелень, хліб і фрукти), пакет, потрібну суму і відправила з раннього ранку на ринок. А сама тихенько за ним, подивитися, як буде втілювати теорію в практику.
Спочатку купив чотири пучка петрушки, хоча нам стільки і не треба. Потім – хліб. Купувати хліб спочатку, означає, що тепер його потрібно весь час тягати за собою. Довго стояв перед хлібним лотком, дивився на прилавок, потім передзвонив мені і запитав, як називається той сорт, який я завжди купую. Ну добре.
Пішов в молочні ряди. Два рази обійшов, оглянув усі. Потім до деяких молочниці підійшов, попросив спробувати. У чотирьох спробував, відійшов в сторону. Постояв, постояв, пішов в молочний магазинчик на ринку і купив баночку сметани з заводу.
Далі дійшла справа до курки. Теж ходив, дивився, видно не сподобалися йому молоденькі курчата, став придивлятися до великого старому півню. Довго щось говорив продавщиці, вона перед ним розхвалювала товар, а він їй явно компліменти сипав. Як дійшло вже до покупки, виявилося, що півень для нього задорогий, якщо він його купить, йому на інше грошей не вистачить!
Я дуже пошкодувала, що дала мало! Нехай би купив. Запікати його неможливо, а ось бульйон зварити, якщо години 4 на плиті стояти буде, можна б було. Загалом, курку не купив. Але вирішив, що не варто продавщицю зовсім засмучувати, і попросив у неї десяток домашніх яєць. Вона мабуть зрозуміла, що він нічого не тямить, в пакетик йому поклала 9 штук, з них 5 магазинних, тому, що зі штампом. Але за ціною домашніх.
Про фрукти він забув взагалі. І пішов в кафе поряд і засів там.
Я за цей час пройшлася по ринку, купила все необхідне за списком, і того півня і пішла додому, приготувала обід. Години через дві прийшов мій веселенький чоловік, мовчки виклав свої покупки і кілька гривень, що залишилися, сказав, що він більше ніколи в житті не піде на ринок – не чоловіча це справа! І в магазин не піде! Ніколи! Це повинна робити жінка! Хотів сказати, як його мама, але вчасно зупинився.
Дня три про матусю не згадав взагалі. Тепер рідко все-таки, але пробиває. Але недавно я почула, як він дочці каже, що я не вмію сметану вибирати, а ось він би зробив, як його мама навчила – ось це була б сметана! Саме в цей момент він їв, прицмокуючи, сметану, яку купила я. Мій чоловік просто невиправний, і нічого з цим не поробиш.
Фото ілюстративне – topstb.
