На 25-річчя шлюбу діти подарували нам з чоловіком путівку в Карпати. На море восени не поїдеш, тому ми подалися на гірський курорт в Буковель. Не можу сказати, що все життя ми дуже добре жили, але і серйозних непорозумінь між нами не було. Жили не дуже багато, але більше, ніж на день, ніколи не розлучалися.
Саме там я зустріла Оксану. Свою давню подругу з нашого села. Не скажу, що я не була здивована, бо Оксана вже років 10 була на заробітках в Італії. І про те, що вона вже приїхала, ніхто не знав. Правда, рідні чекали її вдома, бо через два тижні у сина Оксани весілля. А вона, виявляється, швидше приїхала і нікому не сказала.
Нашій зустрічі Оксана була не дуже рада. Привіталася, сказала, що приїхала на кілька днів відпочити, бідкалася, що поспішає, і кудись побігла.
Треба було визнати, що вигляд в Оксани був приголомшливим. Ми з нею ровесниці, але виглядала вона на років 10 молодшою за мене. Невже робота в Італії так пішла їй на користь? А ще кажуть, що наші жінки там важко працюють.
Коли Оксана їхала в Італію, виглядала зовсім по-іншому – втомлена і змушена обставинами покидати рідну домівку. Син хворів, потрібні були гроші, а чоловік, крім оковитої, нічого не бачив. Наважилася, поїхала до куми в Рим. Думала, на два-три роки, а вийшло вже на 10. Приїжджала рідко, всього кілька разів. Все грошей шкодувала, думала, як би більше заробити. А за сином бабуся дивилася, Оксанина мама.
Два роки тому мами не стало. Чоловік і далі в полоні оковитої. Син виріс, вже й одружується. От і приїхала нарешті додому. Синові по-людськи весілля зробити, не дарма ж вона в Італії роки гарує.
Чому Оксана так швидко втекла, я зрозуміла пізніше. На наступний день я побачила її в компанії імпозантного італійця, років на 10-15 старшого від неї. Вони гуляли на вулиці і наче два підлітка трималися за руки. Тепер все стало на свої місця – в Італії в Оксани є чоловік. В село вона його не привезе, от і приїхала сюди, в Карпати.
***
Музики весело вигравали на Оксаниному весіллі. В модному одязі і з гарною зачіскою Оксана йшла з весільною процесією, вела молодят до шлюбу. Жіночки мимоволі перешіптувалися – от яка краля приїхала. І весілля синові зробила гідне, і в подарунок квартиру однокімнатну в місті купила. Син щасливий, свати не могли натішитися щедрою італійською свахою.
І лише Михайлові, чоловікові Оксани, чомусь весело не було. В день весілля сина він був тверезий. То ж тверезо оцінив ситуацію: син через кілька днів піде жити з молодою дружиною в свою квартиру, тещі не стало, а його Оксана вже давно не його. Поїде в свою Італію і навіть не згадає про нього. А він і сам винен, бо що бачила дружина біля нього, крім злиднів?
Олеся Біла.
