Зовсім не так давно я дізналася історію своєї давньої знайомої, яка негарно поставилася до долі своєї літньої мами. Це радісно, що закінчилося все добре, і про тещу подбав, як би дивно це не звучало, її зять, який розмістив її в платну хорошу клініку.
Але ж тоді Олена геть нічого не знала про те, що сталося, а дізналася тільки після того, як маму виписали з клініки. Чоловік Олени привіз тещу додому і повідомив своїй дружині:
– Твоя мама тепер здорова, все необхідне я для неї купив, але потрібно, щоб вона була трішки під якимось наглядом. Тому вона деякий час поживе разом з нами. Ти ж не проти? Маєш подбати про неї, ти ж її рідна єдина донька.
Звичайно, що було б логічніше, якби саме таке питання задавала своєму чоловікові сама Олена. Адже це ж її рідна мама.
Але замість того, щоб щиро подякувати своєму чоловікові за турботу про маму, жінка влаштувала дивну і не зовсім незрозумілу сцену:
– Мамо, я тільки в столицю з твого села переїхала, своє життя почала влаштовувати хоч трохи, так ти тут як тут! Ще й в одному будинку зі мною жити хочеш тут! І що тепер, я за тобою все життя доглядати повинна, ти ж потім в своє село повертатися не захочеш? Як мені потім відправити тебе назад?
Мама пенсійного віку звичайно розхвилювалася, після таких слів доньки, але більше за всіх був здивований чоловік Олени. Нарешті дружина розкрила перед ним свою справжню сутність, показала справжнє обличчя. Не такою він знав цю дівчину, коли робив їй пропозицію.
Теща, хвилюючись, відразу почала збирати свої речі, щоб поїхати додому, а сама олена, ображено грюкнувши дверима, пішла до подруги.
А повернувшись пізно ввечері додому, Олена виявила зібрані валізи та квиток на потяг. Не розуміючи, що відбувається, вона запитала у чоловіка:
– А що, моя мама ще не поїхала від нас? Або ти кудись зібрався?
– Ні, люба, це твої речі і твій квиток. Мабуть, нам варто пожити окремо. Я давно хотів дитину, але сьогодні зрозумів, що не готовий до того, що у моїх дітей буде така мати. Подумай про свій вчинок. Поживи поки в селі в маминій хаті, побачиш, яке там життя, а вона зі мною поки залишиться, якщо щось до тебе дійде, то приїжджай назад. Але, зрозумій, батьків я в біді ніколи не залишав і не залишу, якщо у тебе вистачає совісті так ставитися до своєї матері, то я не знаю, чи потрібна мені така дружина, – повідомив їй про своє рішення чоловік.
Олена й подумати не могла, що чоловік прийме саме таке рішення, не на її користь.
