Коли я рушила до полиць, то почула позаду шипіння. Дівчата емоційно обговорювали мій вид і що я можу у них купити, адже дешева продукція, зі знижкою, є лише біля каси. Тa через деякий чaс пoсмішка стеpлася з їх випeщених лuчок
Було це близько 5 років тому у відомому магазині косметики. У нашому містечку вони відкрили точку роки два назад і я все збиралася зайти до них, але вічні справи відтягували зустріч. За матеріалами
І ось настав момент, коли я захотіла піднести чоловікові ароматний подарунок, та й себе не обділити. Якраз зарплату отримала і, заздалегідь намітивши день, вирушила за покупками.
Я одягаюся не помітно і спортивно. Це зручно для пересувань по місту, де практично завжди ходжу пішки. Та й за двома дітьми на підборах не на набігаєшся.
Так що і в той день на мені були джинси, кросівки і куртка. Дощик пройшовся по моєму розпущеному волоссі, адже я була впевнена, що встигну добігти до магазину. Всього-то 10 хвилин, посилився дощ і в красивий магазин я увійшла, як мокра курка.
Дівчата-продавці тільки кинули на мене свої погляди і ледь не відсахнулися. Вони всі такі красиві, доглянуті, на каблучках. Я на їх фоні виглядала відьмoю, яка, ховаючись від дощу, випадково забігла в першi-ліпшi двері.
Коли я рушила до полиць, то почула позаду шипіння. Дівчата емоційно обговорювали мій вид і що я можу у них купити, адже дешева продукція, зі знижкою, є лише біля каси.
Я зупинилася біля полиці з чоловічими ароматами і озирнулася на продавців, чим неабияк їх повеселила, але взагалі-то я сподівалася, що хоч хтось до мене підійде.
Не підійшли, а підбігли, коли я простягнула руку до тестового флакону:
– У нас не можна брати товар з полиць, – повідомила мені ділова ковбаса з шикарним манікюром, стоячи від мене на відстані трьох кроків. Мабуть, щоб мати можливість втекти, якщо я накинуся на неї.
– Навіщо ж тоді тестують? – поцікавилася я.
– Для продавців, – пояснила мені мадам, – Ви збираєтеся щось купувати?
– Для початку мені треба хоча б ознайомитися з ароматом товару. По упаковках якось проблемно вибрати, – уїдливо я.
Мені виділили дівчинку, яка боязко підійшла до мене і вперше за час перебування в цьому магазині зі мною хтось привітався. Я описала їй план робіт: чоловічі парфуми, жіночі парфуми і дещо з косметики.
Дівчина швидко і без будь-якої зневаги показала мені потрібні відтінки чоловічого парфуму, де я нанюхавшись по саме не можу вибрала те, що на мій смак підходило моєму хлопцеві.
У жіночому відділі було вже простіше. Я точно знала, що мені брати. Далі з кошиком, під поглядами місцевого серпентарію, ми перейшли до відділу косметики, де я порадувала себе косметичними засобами, а заодно купила кілька товарів на пробу.
Задоволені собою ми попрямували до каси. Вже не знаю з якої причини дівчата-продавці до останнього моменту посміхалися. Може сподівалися, що я до того ж до зовнішнього вигляду не помічаю цінники і зараз біля каси почну відмовлятися від товару, але в першу чергу з гаманця я дістала золоту карту їх магазину.
Справа в тому, що озолотила я її в іншому місті, де жила з наpoдження. І там цей магазин косметики розвивався вже більше 10 років. А в цьому місті магазину на той момент було близько двох років і золоті карти зустрічалися рідко. Але влучно.
Посмішки злегка стерлися з випещених личок і остаточно зникли, коли каса почала вибивати довгий чек. Дівчата поступово ображено розсмокталися по темних закутках красивого магазину.
Маю велику надію, що тій молодій дівчині перепала хороша премія за мої покупки.
Не судіть по одягу.
