Ця осінь була аж надто холодною. Оксана бігла по вулиці, зіщулившись від холоду. Тоненька курточка -– не найкращий одяг для місяця жовтня. Але іншої у неї не було. І дешеві літні кросівки, які давно пора змінити на осінні черевички.
Дівчина проводила майже весь час на трьох роботах, забігаючи додому тільки відпочити. Але грошей вистачало тільки на найпростішу їжу і інтернет. До кінця місяця і на проїзд не залишалося.
Оксані потрібно було віддавати борги. Коли захворіла її мама, довелося продати квартиру. На жаль, це не допомогло. Оксана залишилася сиротою. У дівчини залишилася ще певна сума і вона вирішила брати невеличку квартиру в кредит.
І тут на додачу з’явилися родичі матері і заявили, що це їхні гроші. Продана квартира, судячи з документів, була куплена матір’ю на їхні гроші, а розплатитися повністю вона не встигла, ще й відсотки накапали. Ледве-ледве вдалося вмовити кредиторів почекати.
Занурена у важкі думки, Оксана сповільнила крок. І тут же побачила, як під ногами щось блиснуло. Вона зупинилася і підняла дивний предмет, золоту шпильку з рожевим каменем. Якщо це справжнє золото, в ломбарді можуть непогано заплатити.
Але в ломбард Оксана не пішла, а залишила оголошення про знахідку в популярному паблік. Дзвінків і повідомлень було багато, але назвати прикмети дорогоцінної шпильки нікому довго не вдавалося. Але через кілька днів Оксана почула в слухавці голос незнайомої бабусі. Вона сказала:
– Якщо Ви переверне шпильку, під каменем можна помітити напис: «Для Віри».
Оксана уважно розглянула знахідку. І справді, був такий напис. Оксана запитала у бабусі адресу і відправилася до неї пішки через все місто.
Жила жінка в величезному будинку. Оксана відчула досаду: господиня явно могла собі дозволити таксі. Але виявилося, що її співрозмовниця не виходить з дому, а пересувається у візку, і дівчині раптом стало соромно. А далі і зовсім почалися дива.
– Якщо саме Ви знайшли нашу сімейну реліквію, спадок Віри тепер належить Вам, – з порога заявила господиня шпильки. А далі додала: – Ця річ – особлива. Вона приносить щастя, але тільки тим, хто спробує знайти справжнього господаря.
– Ви що – спеціально свої шпильки по місту розкидаєте? – запитала Оксана. – Ось що: тримайте її. Я на роботу спізнююся!
Вона розвернулася і пішла.
У той же день на одній роботі її підвищили, на наступний вона отримала таке вигідне замовлення, що можна було забути про третю роботу. Отримавши передоплату, Оксана купила нові речі і вперше за довгі місяці зайшла в перукарню.
Ще через тиждень вона зустріла чудового хлопця, який в подальшому зробив їй пропозицію. Через три місяці вони одружилися. Наречений виявився доволі забезпеченою людиною, борг родичам він виплатив сам і попросив ніколи більше не турбувати його наречену.
В день весілля Оксана отримала з кур’єром скромний букет фіалок і маленьку коробочку. Вона вже знала, що всередині, але все ж прочитала напис на білій картці:
«Вітаю! Бережи спадок Віри, поки не прийде пора поділитися щастям з іншими».
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
