В сусідньому будинку живе тітка Тамара. Є у неї син – Руслан. Він дуже хороша людина: добрий, працьовитий, завжди допоможе усім, як тільки з’являється потреба.
Уся рідня, сусіди, родичі та знайомі знали, Що Руслан завжди усім в усьому допоможе. Якщо сусіди роблять ремонт, завжди зайде, щось піднесе, підправить. До бабусі й дідуся завжди в село їздив в господарстві допомагати, ще з дитинства все літо сидів там і, коли всі діти лише гралися, він завжди допомагав стареньким і в хліві і на городі.
Згодом батько віддав Русланові свій автомобіль. Тепер він усім ставав в нагоді, колег до роботи підвести, батькам з села щось підвести, маму в поліклініку, друзів на рибалку. Ніколи нікому не відмовить і копійки не візьме, навіть, якщо й пропонують. Загалом, усі любили та поважали Руслана за його добре серце.
Я вийшла заміж, живу тепер в чоловіка, у батьків буваю рідко. А нещодавно приїхала в гості до тата та мами і почула розповідь про Руслана.
Виявляється він 2 роки тому одружився і відтоді став зовсім іншою людиною, дуже змінився. Наречена в нього ще була спочатку жінка з характером, гарно виглядала, модно одягалася і хотіла хорошого життя.
Тепер Руслан нікому ніколи просто так не допомагає. Якось сусідові дах перекривали, Руслан, як завжди прийшов на допомогу, з роботою впорався, повернувся додому, а дружина йому з порогу:
– От ти, Руслане, дах Петрові перекривав. А знаєш скільки ця робота коштує? Завтра попросиш у нього гроші. Немає чого комусь задарма наймитувати.
Тепер Руслан, якщо й когось підвезе, то гроші бере, ще й не малі. Дуже чоловік змінився.
А нещодавно тітка Тамара скаржилася мамі моїй, що позичила у свого сина гроші, 20 тисяч гривень. Домовилися, що він почекає пів року. Та пройшло 2 місяці і Руслан просив повернути борг. Мама сказала, що грошей немає, адже вона розраховувала через пів року віддати, та Руслан сказав, щоб шукала, бо йому дуже потрібні гроші.
Довелося тітці Тамарі всю родину обдзвонити, друзів, щоб віддати синові 20 тисяч гривень. А наступного дня побачила свою невістку в новій норковій шубі.
