Мій син Олег недавно одружився. Все б нічого, але він привів додому невістку. Ростила я його одна. З чоловіком ми не зійшлися характерами і розлучилися, коли сину було два роки. З батьками чоловіка я так і не встигла толком познайомитися, жили вони дуже далеко, колишній швидко знову одружився, в іншій сім’ї у нього теж народилися діти, і я так думаю, що свекри там знайшли улюблених онуків.
Тому у Олега були одна бабуся і один дідусь, тобто мої батьки, вони мені і допомагали ростити дитину. Мої батьки до пенсії зібрали пристойну суму грошей, продали дачу, гараж і купили будиночок біля моря. А на мене одну оформили свою трикімнатну квартиру. Свою відпустку я проводила тепер на морському узбережжі у мами з татом, а Олег був у них всі свої канікули.
Син у мене виріс хорошою людиною. Вчився в університеті, після закінчення знайшов хорошу роботу, потім зустрів Тетяну і вирішив одружитися. Жити у них не було де, тому свою дружину Олег привів до мене в квартиру. Я ніколи не спілкувалася зі своєю свекрухою, тому про відносини свекруха – невістка знала тільки теоретично і за розповідями подруг. Тому відразу постаралася налаштуватися на позитив.
Невістка мене в цьому не підтримала. У Тетяни постійно був поганий настрій. Все їй не так, все не по її. Думаю, нехай, подивимося, що буде далі. Виділила їм кілька поличок в холодильнику і радію, що сина більше годувати і обпирати не потрібно. Купила собі дуже маленькі каструльки, поїла, помила і відпочиваю.
Дивлюся на молодих. Тетяна з Олегом щовечора сперечаються, хто буде готувати їжу, хто прасуватиме одяг буде. У холодильнику живуть тільки напівфабрикати і яйця, голодний після роботи Олег замовляє піцу, знову сперечаються. Я не втручаюся.
Залишають після себе в раковині брудний посуд, ванну після себе не миють, музику пізно слухають. Я терпіла, але одного разу зібрала їх на кухні і ввічливо попросила прибирати за собою і думати про те, що вони тут не одні живуть.
Але замість того, щоб мене послухати, син з невісткою виявили невдоволення тим, що я їм роблю зауваження. Ну думаю дожилася, а чого чекати далі.
Порадилася з батьками і вирішила квартиру розміняти на дві однокімнатні, але так, щоб вони без моєї згоди зі своєю нічого зробити не змогли. А то подивилася я на Тетяну, думаю залишить без нічого вона мого сина і навіть оком не моргне.
Оголосила молодим про своє рішення, Олег надихнувся розміном, а Тетяна похмуро промовчала. Я чесно не зрозуміла такої реакції. Все стало на свої місця через кілька днів. В четвер на роботі відпросилася раніше, ходила до стоматолога і природно додому прийшла раніше. Мене ніхто не чекав, зайшла я тихенько і чую таку розмову (підслуховувати недобре, але мова йшла про мене, і я не втрималася).
– Навіщо нам цей розмін, – говорила Тетяна, – тут шикарна трикімнатна квартира в центрі міста.
– Ми будемо жити окремо, мамі заважати не будемо, – заперечував син.
– Нехай твоя мама до своїх батьків їде, а ми тут залишимося, – продовжувала повчати мого сина невістка.
Мені так стало смішно слухати двадцятирічну невістку, і я не втрималася і голосно засміялася. А нічого, що мені всього сорок вісім років і я маю роботу тут. Куди мені все кидати і їхати.
Вони вискочили в коридор і зрозуміли, що я все чула. Хвилин через п’ять я заспокоїлася і сказала: «Знаєте, що дітки мої дорогі, збирайте свої речі і шукайте собі житло, нічого я розмінювати не буду і переїжджати теж».
Через два місяці після їхнього від’їзду син миритися приходив. Я сказала, що не ображаюся, мовляв, тобі з Тетяною жити, але не в мене вдома.
