Коли мій брат одружився, то я вже жила окремо від мами в квартирі свого чоловіка. Мама жила одна в своїй двокімнатній квартирі, а брат з дружиною став орендувати житло.
Та згодом мамі у спадок від бабусі дісталася однокімнатна квартира і дача за нашим містом.
Мама пошкодувала брата і сказала мені, що йому вона віддасть свою двокімнатну квартиру, а мені дачу. А якщо я догляну її на старості років, то ще й однокімнатна квартира залишиться мені.
Я зі своїм чоловіком розуміла, що це трохи неправильно, але не хотіла сперечатися з мамою, знала, що якщо вона вирішила – то зробить так обов’язково.
Ми з чоловіком стали ремонтувати ту дачу, звели чималу прибудову, поставили новий високий паркан. Чоловік зробив ванну, туалет, опалення в домі і воду провів. На це все пішли усі наші заощадження, але тепер в цьому будиночку можна було жити весь рік.
Тоді я вже чекала другу дитину і чоловік сказав, що нам потрібно перебратися жити туди, до роботи йому кілометрів 30, він на авто швидко добиратиметься, а діти з мамою будуть на свіжому повітрі. Квартиру здаватимуть в оренду і житимуть добре, і на все вистачатиме. Єдине, що просив чоловік, щоб я не садила город, він скрізь постелив газон.
А навесні мама здивувала нас, сказала, що ціле літо житиме з нами, вже розсаду виростила, буде город садити. Ще й дружину брата з дитиною з собою привезе, щоб влітку були на свіжому повітрі.
Я сказала мамі, що город ми не садимо, там вже газон, та мама сказала, що все одно посадить розсаду і я не можу їй відмовити, адже вона там виросла, то її мала батьківщина. Я сказала мамі, що ні брата, ні його дружини на все літо не хочу, вони ніколи не приїжджали сюди, поки ми за свої кошти не зробили ремонт.
Мама образилася і поїхала додому, тепер родичі зі мною не розмовляють. Я не здивуюся, якщо й свою однокімнатну квартиру мама оформить на мого брата.
Але мені вже байдуже до них. Якщо мама так зробить, то нехай на мою допомогу в старості не розраховує.
