Коли ми після весілля стали жити в свекрухи, вона сказала, що ми маємо підлаштовуватися одна під одну: поважати одна одну і правила цього будинку. Мати мого чоловіка пояснила, що вона не проти того, щоб ми жили разом, але маємо зробити це проживання комфортним для обох.
Ми з сином Олени Степанівни розписалися, свого житла не було, але у чоловіка є частка в батьківській трикімнатній квартирі. Продавати квартиру і навіть пропонувати це, совісті б у нас не вистачило. Чоловік отримав частку по приватизації, не напрацював на неї. Я пропонувала орендувати квартиру, та чоловік зі своєю мамою були проти цього, адже вважали, що так ми ніколи не назбираємо кошти на своє житло. Так що вирішили жити і збирати гроші.
Мама Олексія приходила з роботи раніше нас, тому вечерю готувала вона, ми з чоловіком потім посуд могли помити, кухню прибрати. Зате в суботу свекруха працювала, так що обід і вечерю готувала я.
Одного дня Олена Сергіївна мимо їхала, фарш купила, вирішила додому забігти і завезти.
Вона сама пройшла на кухню і поклала пакет з фаршем на стільницю, швидко побігла назад на роботу. Я вже почала готувати їжу, суп варила сирний, а в мисці маринувалося філе для запікання. Якось автоматично я прибрала пакет з фаршем в морозилку.
-А де фарш? – свекруха повернулася з роботи. – Ти його навіщо в морозилку прибрала?
– Я вже готувала обід і вечерю, – спробувала я пояснити, – на завтра теж є їжа. Я подумала, що йому лежати.
Того дня мати чоловіка була незадоволеною весь вечір, адже планувала смажити котлети, але не стала, адже потрібно було довго розморожувати фарш.
Так, свекруха не просила прибирати фарш в морозилку, але вона і про намір ввечері ліпити котлети не обмовилася! Але потім мені мама чоловіка сказала, що, якщо ми живемо в одній квартирі, це не робить мене господинею на її кухні. Мовляв, будь добра, пам’ятай про це! Якщо я щось кладу на стіл, не треба це нікуди перекладати. Якщо я кладу сюди фарш, а не забираю в холодильник і в морозилку, значить це мені так треба. Я тут господиня.
Відтоді я старалася не брати речі та продукти Олени Сергіївни.
А нещодавно наближався її день народження, свекруха хвалилася, що купила гарну червону рибу велику, для запікання, дуже дорогу. Мама чоловіка поралася на кухні, попросила мене щось їй допомогти, я допомогла і пішла спати.
Вночі захотіла води випити, заходжу на кухню, там риба лежить. Я й гадки не мала чи робила свекруха щось з нею, чи маринувала її, але чіпати рибу я не стала.
А вранці свекруху зустріла на кухні і вона стала скаржитися, що риба зіпсувалася, адже вона забула її покласти в холодильник. Я сказала, що бачила її вночі, але чіпати не стала, адже вона просила мене не брати її продукти.
Цього разу свекруха знову образилася на мене, адже сказала, що я спеціально не поклала рибу в холодильник, щоб вона зіпсувалася, а вона стільки грошей заплатила за неї.
Я стала збирати свої речі і сказала чоловікові, що я їду до батьків. Якщо він хоче мати сім’ю, то ми орендуємо квартиру і будемо жити окремо, а якщо ні – тоді розлучимося.
Свекруха говорила, що я їй все свято зіпсувала.
Зараз ми живемо в орендованій квартирі, я беру, що хочу, кладу, куди хочу, ніхто мені не дорікає за це. А з мамою чоловіка я більше спілкуватися не хочу, і справа навіть не в рибі.
