Так сталося, що після п’яти років шлюбу я подала на розлучення. Усі навколо зараз мене всі вмовляють не звертати уваги на витівки свекрухи, адже у нас двоє дітей і треба зберегти сім’ю заради них. Але я налаштована йти до кінці і не хочу жити з чоловіком, який не здатний мене захистити, навіть перед своєю мамою.
Коли ми одружувалися, батьки Віктора, мого чоловіка, нам не дали нічого, у нас навіть весілля не було – ми просто розписалися в РАЦСі, бо свекри сказали, що у них немає грошей, а мої батьки не були готові самі за все платити. Про те, де ми будемо жити, також ніхто не турбувався, ми просто зняли квартиру.
У чоловіка є молодший брат, і свекруха його любить набагато більше, ніж мого чоловіка. Все для молодшого – і квартиру, і машину, а нам – хіба що тільки дітям іноді що-небудь подарує, і все. Та й не потрібні мені її подачки.
Нещодавно молодший брат чоловіка вирішив одружитися, його наречена вже й дитину чекає. Так свекруха їм весілля оплатила, для них уже гроші знайшлися. Тому у нас і не весілля було, а так – вечір просто – посиділи по-сімейному, я ж не чекала дитину, як друга невістка.
Мені неприємно дивитися, як свекруха бігає навколо невістки, щось я не пам’ятаю, щоб вона біля мене так кружляла. Молоді з РАЦСу приїхали, за столи сіли, і вона давай тости за невістку говорити, за майбутнього спадкоємця. Можна подумати, принц якийсь одружується, і спадкоємець держави народиться. А вона потім ще і серед гостей, чую, все хвалиться молодшою невісткою: мовляв, і хороша, і гожа, і красива, і весільна сукня у неї чудова.
І тут я почула, як одна з її подруг запитала свекруху, а чим же їй не вгодила старша невістка, тобто я. Я уважно прислухалася, що ж буде говорити мама чоловіка. Те, що я почула, мене дуже неприємно вразило. Свекруха назвала мене бідною, мовляв, її син зі мною далеко не піде, бо у мене нічого немає.
А от свати молодшої невістки обіцяли збудувати молодятам будинок. А поки, щоб не осоромитися перед сватами, вона зробила весілля за свої гроші, так як ті всі свої гроші витратили на будівництво.
Не знаю, що там у них, і яка доля буде в того будинку, мені байдуже. Прикро, що свекруха так про мене думає. Я не витримала, підійшла до столика, за яким сиділа свекруха, і при всіх попросила, щоб вона пояснила свої слова. Але замість вибачень була сцена, і в підсумку я вийшла винна.
Чоловік, звичайно, мамин синочок, і замість того, щоб заступитися за мене, став мені говорити, що я в цій ситуації не права – не треба було при всіх з’ясовувати стосунки.
А в чому я винна? У тому, що свекруха вести себе не вміє? Ні, я своєї провини тут не бачу. Тепер я задумалася про розлучення – а навіщо мені чоловік, який не заступається за мене?
Фото ілюстративне – godovshinasvadbi.
