Я не знаю, чи багато людей мене зараз зрозуміє, але я дуже тішуся з того, що в моєї єдиної доньки дуже хороша свекруха.
Мати мого зятя стала справжньою мамою для моєї дитини, ценавіть перебільшити не можна.
Живу я в хаті одна, в маленькому селі, у мене одна донечка. Після весілля, яке до речі ми зіграли в нашому селі, в справжньому шалаші, чоловік забрав мою Маринку, жити до себе в місто.
У моїх сватів дуже велика та простора трикімнатна квартира, вона належить матері мого зятя.
Маринку вони мою прийняли, як свою рідну дитину. Діти до мене приїжджають, правда, дуже рідко, але я радію, що моїй донечці там добре. Вона наче вдома там живе, почуває себе там вільно та щасливо.
Свекруха їй стала, на диво, як рідна сестра, як подружка найкраща.
Моя сваха набагато молодша за мене, має гарний смак, добре одягається, доглядає за собою. Хоча я проста сільська жінка і косметики у мене ніякої зовсім немає, але я її не засуджую, лише захоплююся нею, адже ще потрібно вміти так любити себе.
Коли моя Маринка мені телефонує, то лише й про свекруху мову веде: мама так смачно вечерю вчора приготувала, мама гарні шпалери обрала, мама мене до ресторану водила, допомогла вчора вибрати мені шикарну сукню.
І, можливо, інша жінка ревнувала свою доньку, але я дуже щаслива, що моїй Маринці у них так добре живеться. У неї тепер дуже хороша родина. Про що мені ще мріяти ще?
І коли донька мені телефонує, я їй щоразу кажу, цінуй тих людей і бережи ваші теплі відносини, які б негаразди не сталися в житті, цінуй те, що маєш.
Немає більшого щастя для жінки, як добрий та люблячий чоловік та мудра свекруха.
