Скільки себе пам’ятаю, батьки старалися для нас з сестрою, робили все, щоб ми жили не гірше ніж інші діти. І, хоча ми жили не багато, але з сестрою мали щасливе дитинство.
Ще з ранніх років, ми з сестрою Мариною зрозуміли, що сім’я – це головне, і родина – це святе.
Ми з Мариною в усьому підтримували одна одну, нас так навчили батьки.
Згодом я вийшла заміж. Степан у мене дуже добрий чоловік, з ним я, як за кам’яною ціною. Живемо ми в місті у трикімнатній квартирі.
Степан дуже добре заробляє, але я теж маю хорошу роботу, тому у нас є гарні заощадження, багато подорожуємо і плануємо діток найближчим часом.
Нещодавно мені подзвонила рідна сестричка з села, Марина залишилася жити з мамою. Сестра щасливо повідомила, що збирається виходити заміж. Я знала, що її наречений з багатодітної родини, житла свого у нього немає, тому мої батьки, порадившись зі мною, вирішили, що оскільки у мене є своє житло, то Марина з чоловіком житимуть у них.
Я не була проти рішення своїх тата й мами і стала думати, що подарувати своїй сестрі. Знала, що у батьків в хаті й досі стоїть старий холодильник, а, оскільки тепер там житимуть і молоді, то новий великий холодильник з морозильною камерою їм не завадить. Це краще ніж гроші.
Я попросила Степана допомогти мені вибрати сестрі подарунок.
Коли чоловік дізнався, він відразу відмовився, сказав, що це занадто дорогий подарунок, адже сестра нам ніколи нічого такого не дарувала. На наше весілля купила комплект звичайної постільної білизни, а останнього разу, коли ми святкували день народження мого чоловіка в дорогому ресторані, вона принесла 300 гривень всього в конверті. Він сказав, що буде достатньо подарувати їм 1 тисячу гривень і все, адже це й так для них великі гроші.
Я спочатку вирішила, що зроблю так, а потайки потім дам сестрі гроші на холодильник. Але вирішила, що це буде не правильно. Я не хочу робити подібні речі за спиною свого чоловіка, адже ми одна сім’я.
Того дня ввечері я вирішила серйозно поговорити зі своїм чоловіком. Я сказала Степанові, що сестра працює в звичайному сільському магазині продавцем, для неї і 300 гривень немалі гроші, вона їх не за один день отримує, а я заробляю дуже добре і можу собі дозволити зробити своїй єдиній рідній сестричці хороший і потрібний їй подарунок, адже сама собі такий вона ніколи не купить.
Мені це не важко, а якщо Степан мене не розуміє, то мені дуже шкода, але моя сім’я – це найдорожчі мені люди, яким я готова віддати все, так, як і вони віддали б для мене.
Вранці Степан, добре подумавши, сам запропонував мені поїхати в магазин і вибрати холодильник в подарунок для сестри. Він вибачився, сказав, що щасливий, що в нього така добра дружина. У них в сім’ї просто були не дуже добра відносини між ріднею, тому він не відразу мене зрозумів.
Я дуже радію, що ми з чоловіком порозумілися, а для сестрички замовили гарний подарунок. Тепер ми з Степаном з нетерпінням чекаємо весілля, сестричка дуже зрадіє. Це для неї буде велике щастя, адже на такий вона сама заробить не скоро.
