Моя мама ще навесні поїхала в Італію до своєї подруги.
Тітка Тамара там багато років працює. Вона давно вже залишилася без чоловіка, важко було самій трьох дітей ставити на ноги, тому залишила їх на своїх батьків, а сама поїхала за кордон на заробітки, бо лише так могла забезпечити своїй родині гідне життя.
У тітки Тамари все склалося добре, ніколи не шкодувала, що зробила вибір такий. Своїх дітей вона давно вже поставила на ноги, усім в усьому допомогла, діти вже просять матір залишитися вдома.
Тамара вже й сама планувала повернутися в Україну і спокійно жити в селі у відбудованій батьківській хаті, але настали важкі в Україні часи, тому вона вирішила ще трохи залишитися в Італії, працювати ще деякий час, щоб допомагати дітям і онукам в Україні.
А навесні ще й маму мою покликала до себе. Добре її там зустріла, в усьому допомогла, влаштувала маму на роботу.
Мама часто телефонувала додому, була задоволена, робота не важка, непогано заробляє. Сказала, що декілька місяців буде працювати, бо розуміє, що нам важко, тому, як і тітка хоче допомогти своїм дітям, так і вона хоче подбати про нас.
У вересні мама повернулася додому з Італії. Ми усі прийшли до неї. Добре посиділи, поспілкувалися, адже скучили за усіма.
Вже перед тим, як ми з сестрою мали йти додому, мама дістала гроші. Сказала, що за цей час заробила 6 тисяч євро, тому поділила на трьох: дала нам з сестрою по 2 тисячі євро і дві тисячі залишила собі, адже потрібне обстеження їй, хоче звернутися до фахівців.
Та моя рідна сестра Ольга залишилася незадоволеною. Так і сказала мамі, що вона не справедливо поділила гроші, мовляв у неї двоє дітей, сім’я, а я поки живу одна. Виходить, що їй грошей потрібно більше.
Мама засмутилася, я дуже здивувалася, сестра гроші взяла і незадоволена пішла. А наступного дня сама подзвонила мені і сказала, якщо я маю совість, то тисячу євро маю віддати племінникам, щоб було справедливо.
Я сказала, що нічого віддавати не буду, мама вчинила так, як вважала за потрібне, а Ольга замість того, щоб подякувати ще й незадоволеною залишилася.
Відтоді мама ходить сумна, вже й не рада, що так вчинила. Радиться зі мною, може ще свою тисячу віддати доньці, щоб та не ображалася, запитує в мене, як краще вчинити.
А я не знаю, що їй сказати. Не хочу, щоб мама свої гроші давала, Ольга невдячна людина. Можливо мені свою тисячу євро вже сестрі віддати? Мені маму дуже шкода, хочу заспокоїти її.
Фото ілюстративне.
