На заробітки я поїхала з подачі моєї рідної сестри. Оксана вже років двадцять на заробітках. У неї три дорослі доньки, уже заміжні, і вона тільки те й робить, що без упину посилає їм гроші, а вони ніяк поділитися ними не можуть.
Я не раз казала сестрі, аби вона перестала забезпечувати дорослих дітей, пора і про себе подумати. Та Оксана мене не слухала, постійно повторювала, що живе вона заради дітей і заради внуків, тому нічого поганого не бачить в тому, що має можливість, і тому допомагає. Вона і мені казала їхати до неї, щоб своїй дитині допомогти.
У мене одна дочка Мар’яна, я не бачила сенсу лишати свій дім і їхати на чужину, благо хоч квартира у мене своя є. Та сестра була наполегливою, кликала доти, поки я не погодилася. Та поїхала я не для того, щоб доньці всі гроші висилати, ні. Я давно хотіла машину, розуміла, що в Україні за свою зарплату я куплю її не скоро. Тому поїхала заробити собі на авто.
Про це я дочку відразу попередила, що не буду як тітка Оксана гроші мішками висилати. Я їду, щоб собі щось наскладати. І сестрі я сказала, що зароблятиму для себе.
Коли ми виходили по неділях зустрічатися з заробітчанками в парк, вони дивилися на мене як на білу ворону, бо я була єдиною, хто не висилав гроші додому дітям.
Я сестру питаю, якщо тобі треба буде, до звідки гроші візьмеш, ти ж жодної копійки собі не відклала. Зате дівчатам своїм по квартирі купила.
А вона мені каже, от мої дочки і допоможуть коли треба буде. Проте знаючи своїх племінниць, я дуже сумнівалася, що вони будуть допомагати матері.
Я наче в воду дивилася. Через рік моя сестра захворіла і повернулася в Україну. Потрібні були великі гроші. Дочки лише руками розводили, мовляв, нема, усе витратили на купівлю нерухомості.
Ті, гроші, що я відкладала собі на машину, я дала сестрі на лікування. Але заборонила племінницям про це говорити. Вони мають знати, що Оксана їх позичила, і вони разом мають повернути борг. Хоча я сумніваюся, що вони зроблять саме так.
Сподіваюсь, що моя сестра одужає і почне дивитися на ці речі по-іншому.
