Мені 56 років, ще 10 років тому в моєму житті з’явився чоловік, Василь. Він був давно розлученим, а я вдова, то ж ми вирішили зійтися, але офіційно ми не розписувалися, бо не мали такої потреби.
У Василя своя двокімнатна квартира, а у мене однокімнатна, то ж ми вирішили, що будемо жити у чоловіка, там і до центру ближче, а мою однокімнатну квартиру я вирішила здавати в оренду, щоб не просити грошей у сина.
Син у мене дорослий, уже одружений, живе окремо. Мама мого чоловіка, тобто його бабуся, переписала свою квартиру на свого єдиного внука.
Квартира теж однокімнатна, в старому будинку, але, як на мене, це краще, ніж нічого. І син зрадів, що відразу свій кут матиме.
Вони з невісткою собі жили, я до них ніколи не втручалася. А коли мені трапилася нагода налагодити своє особисте життя, то я нею скористалася.
Василь дуже хороший чоловік, можна сказати, мені з ним пощастило. Але він на 10 років старший за мене. Від першого шлюбу у нього є 2 дорослі доньки, які живуть в іншій області разом з своєю мамою.
Я їх бачила всього кілька разів, бо до батька вони приїжджають вкрай рідко, але навіть в ці їхні нечасті візити вони ясно дали мені зрозуміти, що вони не в захваті від того, що я живу з їхнім батьком.
Та гостювали у нас вони не довго, тому на них я не зважала, нам з чоловіком було добре – і це головне.
Мій син взагалі не цікавився тим, як я живу і з ким, він був повністю поглинутий своєю сім’єю і двома дітьми, які у них народилися.
А нещодавно син прийшов до мене з пропозицією, щоб я дозволила йому продати свою однокімнатну квартиру, адже у мене наразі є житло. Вони б продали свою і купили б собі більшу, бо їм зараз дуже тісно.
Сина свого я розумію, і навіть шкодую, але на такий необачний крок я наважитися не можу, адже в разі чого, я опинюся на вулиці, бо ми з чоловіком не розписані, а його доньки мене не люблять, і відразу на наступний день з дому попросять на вихід.
То ж при всьому моєму бажанні, я сину відмовила, бо не хочу на старості років на вулиці опинитися.
А він образився, та так сильно, що навіть зі мною не розмовляє. Я переконана, що там ще невістка добряче підкидає дров у вогонь.
Але в чому я винна? Я свого сина нехай однокімнатною, але забезпечила квартирою. А свати нічого не дали. То, може, нехай невістка з своїх батьків щось питає?
Хай там як, але я твердо вирішила, що свою квартиру я нікому не віддам. Думаю, це мудре і правильне рішення.
