Той, хто скаже, що до шлюбу Олег підходив винятково розважливо, буде неправий. Зовсім неправий. До Галини він відчував щиру симпатію. Ні, ну а як чоловікові без симпатії? Не вийде нічого!
А Галя нічого така була – як треба. Все при ній. Симпатична, хоч і не красуня. Втім, Олег завжди знав, що красуні – це не про сім’ю. Одружуватися треба саме з такими: не надто яскравими, не надто сірими.
І характер у Галини цілком підходящий: весела, заводна, співає вічно щось, не хмуриться, не злиться через дрібниці. Навпаки, якщо у Олега щось не ладнається, настрій на нулі, завжди вміє якось підійти, приобнять, щось на вушко прошепотіти, розбурхати – і, дивишся, вже якось спокійніше стало.
Тож неправда все це. Галя йому дуже подобалася, хоч Олег і не вважав її красивою та найкращою. А її квартира йшла просто приємним бонусом до всіх її переваг – хто ж відмовиться від добра, яке саме в руки йде? Правильно ніхто.
Два роки минули як в раю. Галина воркувала довкола чоловіка, заглядала в очі, купувала дорогі подарунки до кожного свята, пекла йому печиво та в’язала шарфи.
– Пощастило тобі з дружиною, – заздрили друзі, а Олег лише зарозуміло кивав: – Місця треба знати!
Отже, дружина витримала всі перевірки, тепер можна було подумати і про дитину, тим більше, що Олегу виповнилося сорок один рік, та й Галині цього року виповнилося тридцять. З роботою в обох було все гаразд, зарплати “білі”, виплати стабільні, житло є. Загалом, настав час.
Андрійко народився в належний термін, і Галину як підмінили. Тепер вона весь час сюсюкалася з немовлям, варила йому кашки, готувала пюрешки, а Олег повинен був задовольнятися вчорашньою їжею. І дорогі подарунки пішли в минуле: Галя обмежувалася термокухлем та романтичною вечерею, а на день народження, яке припадала на початок березня – спеченим тортиком та шкіряним гаманцем.
Виглядала вона, щоправда, чудово. Все зайве пішло швидко. Його дружина начебто розцвіла після пологів, покращала.
– З чого б це, – думав Олег, – начебто втомлюється з дитиною… Або просто так мені каже? Або… справа в іншому?..
Думка про “друге”, відвідавши одного разу, вже не залишала Олега. Він знаходив дедалі нові докази цього. Приходить із роботи, а дружина нафарбована та зачесана? Ох, недарма! Іде до перукарні? А для кого чепуриться? Гімнастикою вдома займається? А для чого? Олега її фігура і так влаштовує.
Ще більше він укріпився у підозрах, коли Галя вийшла на роботу. Тепер вона виглядала ще краще, ніж коли сиділа вдома, перетворившись на справжню красуню. З роботи приходила задоволена, з блискучими очима. Знову почала сміятися і співати.
Потім почалися затримки на роботі та відрядження, а потім її раптом підвищили на посаді.
– Ну зрозуміло, що це за підвищення, – посміхався Олег. – Зрозуміло, як вона його заробила!
З одного боку, йому, звичайно, було трохи прикро, що його дружина виявилася настільки непорядною жінкою, але з іншого – йому нічого не хотілося міняти. Дружиною вона була гарною! І дитиною сама займалася, Олега напружувала тільки в крайніх випадках. Знову ж таки – квартира…
Олег переживав, не знаючи, як вчинити. І не міг змиритися, що зраджує дружина, і втрачати налагоджене життя не хотілося. Думав він, думав, і таки знайшов вихід: відплатити дружині тією ж монетою. Нехай вона не буде цього знати, нехай не зазнає всієї гіркоти п, яку він відчуває, зате Олегу не буде так прикро.
– Бумеранги Долі не літають просто так, ми самі повинні запускати їх своєю рукою, – говорив він сам собі, призначаючи побачення коханці.
Він знову повеселішав, життя перестало здаватися йому таким похмурим. Але пройшов рік, і одного разу Галина сказала йому, що знає про його зради: на сайті знайомств він примудрився не тільки призначити побачення її однокласниці яка “тільки що розлучилася”, а й прийти на зустріч і навіть запропонувати “прямо зараз зняти номер у готелі “. Галина спочатку не повірила і вирішила простежити за чоловіком, коли раптом вирішив відвезти машину в сервіс. Галина назвала число, і Олег згадав – саме того дня він мав побачення зі Сніжаною, маленькою білявкою. Здається, вони настільки забули про все, що почали цілуватися просто у кафе.
– Ну й що? – нахабно посміхнувся Олег. – Ти, напевно, думаєш, що я зараз все заперечуватиму? Твої пригоди для мене – таємниця?
– Які пригоди? – здивувалася Галина.
– Не прикидайся! Я давно знаю про твої зради. Але, як бачиш, сцен тобі не влаштовую. Мене все влаштовує. А ти чим незадоволена?
– Ти вирішив звалити з слабої голови на здорову?
– Не прикидайся! Мені все відомо!
– Та в мене навіть думок таких ніколи не було! Як ти взагалі міг таке вигадати?
– Я не придумав. Я на двісті відсотків впевнений, що ти мені зраджуєш. Так що твої слова – порожній звук.
– Це неправда!
– Та що ти? Тоді доведи, що не зраджувала!
Галина застигла з відкритим ротом і опустилася на диван. Вона була настільки розгублена несподіваними звинуваченнями, що розгубилася. І головне – як вона може довести свою невинність? Ніяк.
– Мовчиш? – усміхнувся Олег, – І правильно робиш. Пропоную на цьому закінчити і вдати, що цієї розмови не було. Мене все влаштовує, думаю, що і тебе теж. Я не збираюся руйнувати сім’ю через таку дрібницю. Ідеальних людей немає, твій недолік я готовий прийняти, він не здається мені великим.
Коли Галина подала на розлучення і друзі Олега поцікавилися причиною, він відповів: “Подвійні жіночі стандарти. Нічого нового…”
