Таїсія змахнула сльозу від спогадів, що набігли раптом звідкись. А винна у цьому донька Оксана, повідомила матері несподівану новину:
– Мамо, радій, твоя донька нарешті заміж виходить, тож треба готуватися до весілля. Ми з Миколою подали заяву і за місяць гуляємо.
– Доню, ти що жартуєш? І чому нарешті то? Ти думаєш, я сплю і бачу – скоріше б тебе заміж віддати? Ти мені нічого не говорила, одразу перед фактом – подали заяву?! – стурбовано і розгублено казала Таїсія.
Вона стомлено присіла на краєчок стільця і дивилася на Оксану.
– Мамо, ну ти Миколу не знаєш, чи що? Ми йшли повз ЗАГС, а він раптом мене взяв за руку і завів туди, запитав чи є паспорт, а він зі мною якраз. А я й не сперечалася, ось так і вийшло. Ось такі справи. Завтра Микола приїде до нас.
– І що такого? Він щодня буває у нас, – промовила мати.
– Як що такого? Він офіційно свататися приїде зі своєю матір’ю.
– Ой, доню, так що ж ти, треба приготувати щось, коли гості приїдуть.
– Мамо, то завтра ж.
Вранці Таїсія встала раніше, треба встигнути накрити стіл, привести себе в порядок, все-таки гості приїдуть.
– Так, життя сповнене сюрпризів, начебто б Оксана не збиралася поки заміж, і ось тобі новина. Можна ще погуляти, молода, двадцять два роки. А з іншого боку, Таїсії подобається її майбутній зять. Микола не хлопчисько, відслужив, на чотири роки старший за доньку, він вже свою автомайстерню близько року тримає. Потроху справи в нього йдуть, і все сам. Батька теж немає, мати одна виховала такого гідного хлопця, тож вона десь і рада, що Оксана саме за нього зібралася заміж.
Таїсія поставила в грубку пиріг, і, замислившись, дивилася у вікно кухні, не помічаючи, що скотилася сльоза. Вона згадала своє кохання неоднозначне, своє життя, не про таке вона раніше мріяла. Звичайно переживає про майбутню долю дочки, але сподівається, що в неї все буде добре.
Вона згадала той далекий час, коли життя здавалося їй прекрасним і щасливим. Вона була дев’ятнадцятирічним дівчиськом, коли закохалася в Сергія на дискотеці. Як він проводжав її, гуляли допізна, він був трохи старшим, і вона вважала, що найщасливіша на світі. Одного разу він запросив її покататися на човні, вони перепливли на інший берег, було літо, тепло, у повітрі стояв запаз свіжоскошеного сіна. Плавали вони туди ще кілька разів, а потім вона раптом зрозуміла, що з нею косється щось незрозуміле. Мати їй все пояснила, сварила, але що робити, поїхали на огляд, вставати на облік.
Коли Сергій дізнався, що вона чекає на дитину, одружилися. Потім вирішив, що треба заробити грошей, і поки Таїсія чекала на дитину, він поїхав працювати на заробітки. Гроші завжди потрібні, а тим більше скоро народиться малюк. Приїжджав, привозив значні суми грошей та знову їхав. Мати Таїсії допомагала їй, свекруха доброї душі жінка, відразу полюбила невістку.
Коли настав час забирати Таїсію з донькою з пологового будинку, приїхали лише мати та свекруха з квітами. Сергій, який обіцяв приїхати до цього дня, не з’явився. Адже хотіли разом зареєструвати доньку та ім’я вже придумали, Оксана.
Але тут у метушні вона нічого не помітила, вона навіть не помітила, як свекруха відводить очі убік, а мати відразу переводить розмову на іншу тему, коли Таїсія запитує про Сергія. Сама вона думала, що він приїде згодом, робота є робота.
Перші дні вона вся поринула в материнство, жила біля свекрухи, вони так вирішили одразу, Сергій на цьому наполіг, щойно дізнався, що в них буде дитина. Вона чекала, що Сергій днями має приїхати, але раптом побачила листа з його почерком на ім’я матері, він завалився між диваном та столом.
Прочитавши, зрозуміла, чому свекруха та мати так старанно уникають розмов про нього.
«Мамо, не знаю, як ти скажеш Тасїсі, але маю проблеми. Я познайомився з дівчиною, ходив на день народження до друга, а це його сестра, ну сама розумієш, загуляв. А потім вона сказала, що чекає від мене дитину, а їй сімнадцять років. Ось її брат і батько сказали – вибирай, або одружуйся, або… Звичайно вибрав перше, якось не хочеться в місця не такі віддалені. Я не знаю, як сказати Тасїсі, тож і не приїжджаю. Прошу тебе, скажи їй сама про це. І мені потрібне розлучення. Дочці і їй допомагатиму грошима, я не відмовляюся від дочки. Бувай”.
Таїсія, витираючи сльози, думала:
– І як я тоді витримала це все? Якось змогла, виростила Оксану, он яка гарненька стала, просто красуня.
Звичайно вона донині вдячна своїй матері та свекрусі. Допомагали як могли. Таїсія того ж дня пішла до матері, і як свекруха не вмовляла залишитися, вона пішла. Вона переживала, що Сергій приїде з новою дружиною та дитиною у гості до матері, а вона що тоді робитиме?
А свекруха щодня приходила до них, незважаючи на такий вчинок сина, переживала, але все одно приходила, якось сказала матері Таїсії:
– Я переживаю, що Таїса не дасть мені спілкуватися з онукою, адже вони тепер у мене найближчі люди. Син мене глибоко образив, я не можу його вибачити за це.
Таїсія почула ці слова свекрухи, вона вважала її другою матір’ю і сказала:
– Я не тримаю на вас образи, ви тут ні до чого, і за вчинки сина не відповідаєте. Він доросла людина, це було його бажання.
Вони обійнялися, Таїсія і справді любила свою свекруху. Вона бачила і відчувала, що свекруха ніби загладжуючи синову провину, намагалася зробити для них щось добре. Бачила, як Оксана любить свою другу бабусю і тягнеться до неї. Свекруха немов поспішала і переживала, що не встигне допомогти виростити внучку, так і сталося. Занедужала вона тяжко, і коли її не було три дні, Таїсія побігла до неї. Запитавши, що сталося, свекруха відкрила їй таємницю, що нездужає вже півтора роки. Вона тримала за руку свою улюблену невістку і просила:
– Пробач Таїсо, пробач мене, і мого недолугого сина. Я все життя переживаю від його вчинку. Єдине, про що прошу тебе – не викликай сина і на прощання теж. Я не можу його бачити, я не можу його пробачити. Квартиру та всі заощадження я переписала на онучку.
Таїсія з матір’ю поховала свекруху, Сергія не викликала, так і зробила, як вона просила. Оксані тоді було десять років.
Є така фраза, що біда не приходить одна, через три роки не стало і її матері. Залишилася Таїсія одна з донькою, але доньці вже йшов чотирнадцятий рік, вона була самостійною, і що найголовніше, і найбільше тішило матір, Оксана була слухняною, і навчалася в школі на відмінно.
Минав час, і одного разу Таїсія зустріла біля під’їзду Сергія. Вона його не впізнала і пройшла б повз, але він її зупинив:
-Таїсо! Привіт!
Придивилась уважно, впізнала Сергія, захвилювалася:
– Навіщо, навіщо він приїхав? Я його зовсім не хочу бачити.
Намагаючись залишатися спокійною, не подаючи виду, що хвилюється, зупинилася. На неї дивився майже незнайомий чоловік, недбало одягнений, змарнілий і не схожий на того Сергія, якого вона любила. Від впевненого і задерикуватого хлопця нічого не залишилося, тільки похмурий і невтішний погляд. Вона заспокоїлася, підійшла до нього, а він мовчав, не міг вибрати потрібних слів. Він поліз у кишеню по гроші:
– Як наша донька? Ось я трохи грошей привіз, розумію, що заборгував, я знаю, що повинен був надсилати раніше, але не виходило. Не вважай мене негідником, у мене не найкраще було життя, та й зараз не цукор. Чому ти не викликала мене, коли не стало матері, і навіть не повідомила?
Таїсія зупинила його руку:
– У нас з донькою все добре, ми нічого не потребуємо. А твоя мама сама мене просила не повідомляти тобі нічого, навіть коли занедужала, не хотіла тебе бачити.
Таїсія розвернулася і пішла. А він щось там намагався їй крикнути слідом, типу хоче побачитися з донькою, але вона вже увійшла до під’їзду. З того часу Сергія вона більше не бачила. А він розповів сусідам на лавці, поки чекав Таїсію, що життя сімейне у нього не склалося, та дитина виявилася не його, а однокласника дружини, вона його вигороджувала перед своїм батьком. Але потім старе кохання виникло знову, і вона пішла з дитиною до нього. З того часу Сергій більше не одружився, і ось вирішив приїхати до матері, а її виявляється немає.
Таїсія прокинулася від спогадів:
– Ой, що це я, вже й яблучний пиріг готовий. Потрібно накривати стіл, невдовзі приїдуть дорогі гості.
Пиріг-красень вийшов, радував око, а запах… Накривала стіл, а сама поглядала у вікно. Згадала, що треба надіти святкову сукню:
– Це ж треба, вже й моя донька Оксана заміж зібралася, ось життя летить. Я навіть і не помітила, як вона перетворилася на дорослу красуню. Начебто ще недавно косички їй заплітала, уроки перевіряла, а сьогодні вона вже доросла.
Вкотре виглянувши у вікно, побачила задоволену дочку, якій допомагає вийти з машини Микола, потім допоміг матері та попрямували до під’їзду.
– Який же приємний цей Микола, мій майбутній зять, як вони підходять один одному, гарна пара. Моя донька буде з ним щасливою, я знаю це і відчуваю. А пакетів скільки несуть, це що ж у них там?
– Мамо, знайомся, це мама Миколи, Анастасія Петрівна.
Мати Миколи простягла руку:
– Просто Анастасія, привіт, будемо знайомі. Дуже приємно.
Потім молодь усамітнилася в кімнаті дочки, а Таїсія з Анастасією довго балакали, сміялися, спілкувалися легко і весело, обидві відчували, ніби сто років знайомі. Вони благословили своїх дітей і сподіваються, що їхні діти будуть щасливими. Вони обидві про це піклуватимуться.
