Іринка з Юрком зустрічалися вже пів року. І сьогодні Юрій арешті зробив їй пропозицію! Ще й як годиться!
Став на коліно, простягнув коробочку з каблучкою і запитав:
– Ти вийдеш за мене заміж?
Іринка мало не закричала від радості, адже вона думала, що ніколи від нього цього не дочекається.
Завтра вони йдуть подавати заяву у ЗАГС, а сьогодні він веде її до себе додому, знайомиться з батьками.
Вона його зі своїми, мало не в перший день познайомила, а він все тягнув.
Усе якісь відмовки в нього були. І ось вони вже сидять за столом у Юрія вдома.
З одного боку сидять його батьки, а з іншого боку сидять батьки Іринки.
Все вже обговорили і тепер підняли келихи, вітаючи один одного…
…І ось він, день весілля! Гуляли гучно, аж цілих три дні!
Але й ці дні минули й почалося сімейне життя. Вирішили вони жити у батьків Юрія.
Прожили вони в них місяць й Іринка за цей час стала якась дратівлива, завжди сумна, мало не плаче…
Мати Юрка, мовляв, каже до неї весь час прискіпується. То це те так, то інше!
– Давай переїдемо до моїх жити, га? – запропонувала Іринка.
– Ну, давай переїдемо, – після недовгих роздумів погодився Юрко.
Переїхали. І от тепер вже Юрка почувався некомфортно!
Махнули вони на те все рукою і вирішили переїхати на орендовану квартиру.
Підібрали хороший варіант – недорого і до роботи близько. Переїхали, облаштувались та й стали жити.
Спочатку все було ніби нормально. Але десь через тиждень Ірина почала помічати, що щось з цією квартирою не так.
А почалося все з того, що одного разу Ірина з Юрієм так поспішала на роботу, що вона не вимила після сніданку посуд.
Коли ввечері вони прийшли з роботи, посуд був весь вимитий і стояв на сушарці!
– Юрко, а що це посуд весь вимитий стоїть і ще й поскладений гарненько? – кинулася Ірина до чоловіка.
– Не знаю, – здивувався той. – Може ти помила і забула?
Ірина не розуміла, що відбувається.
Але наступного разу вона забула заправити ліжко, а ввечері ліжко було вже заправлене!
Причому заправлене якось дуже ретельно, не так як це робила Ірина.
– Юрко, це ти постіль заправив, чи що? – кинулась вона до чоловіка.
– Та не заправляв я її, ми ж разом з тобою вранці пішли, – здивувався Юрій.
Ірина вже не знала, що й думати.
А якось прийшли вони з роботи, а на плиті обід стоїть готовий, тільки розігрівай та й їж!
Ірина аж присіла від несподіванки. Вони довго думали з чоловіком, що це могло б бути, але так ні до чого і не прийшли…
…І от таке тривало доти, доки Ірина одного разу не прийшла додому з роботи раніше.
Вона тихенько зайшла в квартиру, поставила пакети з продуктами на підлогу, як раптом почула з кухні якісь дивні звуки!
Ірина роззулася і навшпиньки пішла до дверей кухні. Вона прислухалася й оторопіла! Біля плити явно хтось порався, а по квартирі розносився смачний запах свіженького борщу.
Ірина зайшла на кухню і очам своїм не повірила.
Мама Юрію, готувала їм обід! Іринка стала в дверях і не знала, що й сказати!
А свекруха, стоїть спиною до Ірини, її не бачить і щось бубонить собі під ніс.
Ось вона накрила каструлю кришкою і повернулася обличчям до дверей. Тут вона Іринку й побачила!
Стоять, дивляться одна на одну й мовчать. Першою не витримала Іринка.
– Олено Петрівно, а що ви тут робите?! – закричала вона.
– Як що?! – щиро здивувалась та. – Обід готую! Ти ж не зможеш приготувати так, як мій синочок звик їсти! Адже ти завжди на роботі!
– А давайте–но, Олено Петрівно, ми з Юрієм самі якось розберемося, га?!
– Та як ви розберетеся? На роботу пішли, посуд брудний у мийці залишився. Ліжко не застелене! А вже про обід я взагалі мовчу! У холодильнику, окрім напівфабрикатів, нічого немає.
– Все! Я дзвоню Юрі.
Через пів години, відпросившись із роботи, примчав Юрій. Дізнавшись у чому справа, він довго сміявся.
А потім відсміявшись, попросив матір, щоб вона більше так не робила.
А якщо їй хочеться їм допомогти, то нехай домовляються з Іриною.
Погодиться Ірина на таку допомогу – добре, а якщо ні – тоді нічого не вдієш, буде Олена Петрівна тільки в гості на вихідні приходити.
– І, до речі, мамо, а ти де ключі від нашої квартири взяла.
Виявилося, що Олена Петрівна зробила дублікати.
Спочатку Іринка сердилась на Олену Петрівну, але потім Юрій вмовив її не гнівається.
І тепер Олена Петрівна двічі на тиждень приїжджає до них додому, поки вони на роботі. Готує їм обід і прибирає. А раз на місяць Іринка та Олена Петрівна роблять генеральне прибирання всієї квартири разом.
Тепер й Іринка спокійна, та й Олена Петрівна, як то кажуть, «тримає руку на пульсі».
Добре, коли все закінчується добре…
