Алла ніколи не вийшла б заміж за людину, яка має дитину. Вона завжди вважала себе власною і не готова була ділити чоловіка з кимось ще. Та й знала вона, що якщо є дитина, значить, є і колишня, яка постійно буде третьою в їх сім’ї.
Вона сама так жила. У її тата шлюб із мамою Алли був другим, від першого був син. І Алли тато дуже багато часу з ним проводив.
Різниця між Аллою та братом була великою – десять років. Тому вони навіть і не пробували дружити. Хоча, якби різниця була меншою, то Алла все одно б його не любила. Адже свого тата доводилося ділити з ним.
А ще вона пам’ятала сварки мами з татом. Мама обурювалася, що він багато часу проводить з дитиною від першого шлюбу та багато спілкується з колишньою дружиною. І Алла завжди переживала, що тато піде, вирішить повернутися до першої родини.
І він пішов. Щоправда, зовсім до іншої, молодшої жінки. І в них там теж народилася дитина. І тепер її тато став батьком ще однієї доньки, і Аллі його не вистачало.
Тому її позиція була категоричною: жодних стосунків із тим, хто має якийсь багаж за плечима.
Але, як кажуть, всього не можна передбачити. Ось і Алла зустріла чудового чоловіка. Михайло був добрий, лагідний, відповідальний, і Алла закохалася в нього без пам’яті.
На щастя, раніше він одружений не був, дітей не мав. Принаймні він так думав.
Вони зустрічалися близько року, а потім Михайло зробив пропозицію Аллі.
Весілля було шикарним, а медовий місяць ще краще. Вони вирушили в спекотні країни, і цілих два тижні насолоджувалися морем, сонцем та один одним.
Алла вважала, що їхньому шлюбу ніщо не загрожує. Михайло її любить, вона його теж. Вони щасливі та вміють домовлятися. Усі проблеми обговорюють, а не замовчують їх. Загалом, зразок хорошої та успішної родини.
І так було цілий рік. Вони вже встигли взяти квартиру в іпотеку, купили другу машину. Алла влаштувалася на нову роботу, плануючи через рік-другий піти у декрет.
І їхнє щастя впало в одну мить. Точніше, Алла зрозуміла, що вона впала, хоч Михайло вважав і інакше.
Якось увечері, коли вони готували разом вечерю, Михайлу надійшло повідомлення. Витерши руки, він його прочитав, і відразу змінився на обличчі.
– Що сталося? Щось із батьком?!
Батько Михайла мав проблеми з тиском, тому, коли його мама несподівано дзвонила пізно ввечері чи рано-вранці, Михайло завжди хвилювався. Та й Алла перейняла цю звичку.
– Ні.
Чоловік замовк, а Алла чекала, коли він розповість, що сталося.
Але він ніяк не хотів говорити. Відійшов до вікна і дуже довго дивився в нього, мабуть, обмірковуючи, що довідався.
– Та що таке? – вже почала нервувати Алла. – Михайле, відповідай, я вже реально хвилююся!
– Мені зараз написала дівчина, ми зустрічалися з нею десять років тому. Як розлучилися, більше не спілкувалися. Вона тоді з батьками поїхала в інше місто, і я розлютився, припинив усіляке спілкування. Вона мені дзвонила, але я не брав слухавку, ображений на неї був.
– І? – Запитала Алла. – У неї щось сталося?
Чомусь вона думала, що ця дівчина вирішила попросити допомоги колишнього хлопця. Власне, так воно й було, але тільки не в тому ключі, в якому думала Алла.
– Вона зараз написала, що я маю сина.
Алла сіла на стілець, відчуваючи, що їй недобре.
– Ні, – сказала вона, – не може цього бути! Михайле, не може ж?
Він зітхнув.
– Я не знаю…
– Це не твій син, я певна! Вона хоче посадити тобі на шию дитину! Навіщо вона тоді мовчала?!
– Вона пропонує зустрітися і все обговорити, – промовив він винним тоном, наче вибачаючись за те, що все так сталося.
– Відмовся! Не треба, Михайле, будь ласка!
Чоловік знову тяжко зітхнув. Потім сів поруч із дружиною та обійняв її.
– Алло, я не можу, зрозумій…
– Та чому? – схопилася вона, ухиляючись від його обіймів. – Навіть якщо це твоя дитина, вона тебе все одно не знає! І вона сама винна, коли приховувала це.
– Алло, я маю все з’ясувати… Я ж не зможу спокійно жити, якщо не знатиму правду.
Алла намагалася відмовити його, але завжди м’який і поступливий Михайло раптом виявив усю твердість характеру.
Його дружина сподівалася, що це якась помилка. Вона суворо веліла йому зробити тест на батьківство. Заспокоювала себе, що це не його дитина, і у них все буде, як і раніше. Навіть подумувала взяти номер тієї, хто намагається зруйнувати її життя, та спробувати відкупитись. Запропонувати їй гроші, щоб вона взяла свої слова назад. Але, на щастя, до цього не дійшло, адже Михайло, якби дізнався, не пробачив такого своїй дружині.
Алла хотіла піти з ним на зустріч, але він не погодився.
– Ти нервуватимеш, а нам треба спокійно поговорити.
– Я просто хочу сама все почути, – просила вона його. – Я не влаштовуватиму сварку!
Але Михайло знову наполіг на своєму.
Поки Алла чекала на його повернення, вона вся звелася. Вона вже заздалегідь нелюбила цю жінку та її сина, хоч і розуміла, що це не зовсім логічно.
І коли гримнули вхідні двері, Алла одразу кинулася до коридору.
– Ну що? – Запитала вона.
Михайло мовчки роззувався, а Алла вже все зрозуміла. Він їй повірив! Але тільки вона – не Михайло.
-Навіть не думай визнавати його без тесту! – вигукнула вона. – Я не вірю, що вона через десять років схаменулась!
– Алло, Христина сама запропонувала скласти тест, – тихо промовив Михайло. – Але це навіть не дуже потрібно – Олексій моя копія.
Він дістав телефон та показав фото хлопчика. Так, тут тест і справді не особливо потрібен, хлопчик сильно схожий на Михайла.
– Це нічого не означає, може вона спеціально тобі зателефонувала, коли зрозуміла, що схожість є! – продовжувала стояти на своєму Алла, але вже менш впевнено.
– Ми сьогодні здали тест, але я впевнений, що син мій.
Алла схопилася за голову. Її життя, її мрії руйнувалися, як картковий будиночок.
– Чому вона мовчала?
– Вона хотіла сказати, та ось я не брав слухавку. І тоді вона вирішила, що виховає сина одна. Але зараз він уже виріс, і часто ставить запитання про батька. Ось Христина і вирішила, що вона зробила помилку. Їй нічого не треба, Алло, вона просто хотіла нас познайомити.
– І що ти робитимеш? – запитала його дружина, називаючи цю Христину останніми словами. Так безцеремонно увірватися у чуже життя зі своїм сином! Мовчала б, раз спочатку вирішила ростити сама дитину.
– Якщо син мій, то буду з ним спілкуватися. Він дуже добрий і вихований хлопчик, – усміхнувся Михайло, і Алла побачила в його очах таке тепло, якого раніше не бачила. Навіть коли він дивився на неї. – Я певен, тобі він сподобається.
– Ні, – похитала Алла головою. – Він мені не сподобається. Я не хочу, щоб у нашому житті був хтось сторонній!
– Ну, він не сторонній. Він мій син! – обурився Михайло.
– Та який він син? Ти його й досі не знав! Михайле, я народжу тобі сина! Твою справжню дитину, яку ти виховуватимеш від народження! Давай просто дамо їм грошей, і забудемо про їхнє існування.
Погляд Михайла змінився. Алла побачила, що він злиться.
– Я спишу це на твій шок. Алло, я теж не хотів, щоб так вийшло. Але так воно і є, і я не зможу ігнорувати той факт, що я вже маю дитину.
Залишалася остання надія, що це все ж таки не син Михайла. Той тиждень, за який робився тест, був для Алли найдовшим і найважчим. Вони більше не заводили цієї розмови. Алла не хотіла сваритися з чоловіком, сподіваючись, що все само собою розсмокчеться.
Але коли прийшли результати, стало зрозуміло, що на диво сподіватися не доводиться. Олексій був сином Михайла.
Алла чесно намагалася з цим змиритись. Сподівалася, що зможе це прийняти, адже Михайла вона кохає. І коли він йшов на зустріч із сином, вона стискала зуби, щоб не наговорити зайвого.
Але коли Михайло вперше привів Олексія до них додому, Алла зрозуміла, що не зможе. Ніколи не зможе прийняти цього хлопчика. І навіть не те, що не зможе його полюбити, вона завжди відчуватиме до нього якусь неприязнь.
І тоді Алла пішла ва-банк. Коли Михайло відвіз Олексія, вона категорично заявила, що більше не хоче бачити цю дитину у них.
– Хочеш із ним спілкуватися, будь ласка. Але мене не втягуй! Мене він дратує, і я навіть чути про нього нічого не хочу.
– Алло, але так не вийде, – намагався пояснити Михайло. – Так чи інакше, але він уже є частиною мого життя. Отже, і твого. Але я не прошу його любити і приймати, просто прошу ставитися до нього з повагою.
– Ні, – твердо відповіла Алла. – Вибирай: він, чи я. Якщо ти маєш намір тягати його до нас і проводити з ним вихідні, нам не по дорозі.
Михайло намагався поговорити зі своєю дружиною, обіцяв, що на їхній родині це не позначиться. Але Алла стояла на своєму. Вона дуже сподівалася, що Михайло не встиг пройнятися любов’ю до цієї дитини, і вибере її, свою кохану дружину.
Але все сталося інакше.
– Я спілкуватимуся з сином. І він буде зрідка бувати у мене вдома. І вихідні часом я проводитиму з ним. Якщо тебе це не влаштовує, давай розлучимося.
Алла лише кивнула.
До останнього вона сподівалася, що Михайло схаменеться. Але ні, вони розлучилися.
І все ж таки Алла не могла цього зрозуміти. Як він міг проміняти її на чужу, вважай, дитину? А ще кажуть, що батьки безвідповідальні.
