Свекруха вирішила, що ми з її сином ще молоді, бездітні, а тому нам не важко знову накопичити майже пʼятдесят тисяч доларів на квартиру.
А ось старшому братові чоловіка, який замість голови працює іншим місцем і вже має двох дітей, гроші потрібні прямо зараз, бо збирати вони з дружиною не вміють, а жити далі на орендованій квартирі не хочуть.
Тому свекруха без зайвих роздумів віддала наші гроші своєму старшому синові, заявивши, що якщо ми один раз накопичили, то й другий для нас буде не проблема.
Такої підстави від свекрухи не чекали ні чоловік, ні я. У мене, звичайно, було розуміння, що старшого синочка, який подарував їй онуків, вона любить більше, але що свекруха зважиться на таке, навіть і подумати не могла.
Чоловік взагалі ходить чорніше хмари вже місяць, бо саме він мене переконав дати його матері гроші на купівлю квартири.
Історія в нас сталася така. Ми з чоловіком вирішили, що не хочемо повторювати долю його старшого брата, який з дружиною спочатку зробили одну тоді ще одну дитину, а потім постійно скаржився, що ніяк не назбирає на квартиру.
Тому ми вирішили почекати з дітьми, та купити спочатку квартиру. Іпотеку розглядали лише у крайньому варіанті.
Жили ми у квартирі моїх родичів, які дозволили нам поки що жити у квартирі, купленій ними для свого сина. Син поки навчався у школі та жив із батьками, тому час у нас був.
Зайвих грошей з нас не брали, ми оплачували лише комунальні послуги та інші рахунки, що допомагало жваво збирати на свою квартиру.
Звичайно, навіть за такої підтримки взяти та з нуля накопичити на квартиру було дуже складно, особливо розпочати. Коли відкладаєш перші двісті доларів, дуже важко повірити, що зможеш накопичити тисячі.
Але очі бояться, а руки роблять. Ми з чоловіком урізали себе у витратах до необхідного мінімуму, забули, як виглядає відпочинок та вихідні, відкладаючи гроші на власне житло.
Поки ми збирали на своє світле майбутнє, старший брат чоловіка встиг завести ще одну дитину і все голосніше нив, як йому важко живеться вже з двома дітьми на орендованій квартирі.
При цьому брати іпотеку на вирішення житлової проблеми вони з дружиною не збиралися. В іпотеці їх не влаштовували відсотки.
Свекруха співчутливо зітхала, коли старшенький починав вкотре скаржитися на відсутність свого житла. Примовляла, що життя зараз важке. Ми з чоловіком “голосно” мовчали.
Цього року ми нарешті змогли накопичити достатню суму, щоби купити власне житло. Як мінімум на однокімнатну ми заробили.
Коли ми вже натхненно розглядали варіанти, зателефонувала свекруха. Розмова була несподівана, бо мама чоловіка вирішила попросити у нас грошей.
Вона вирішила продати свою двокімнатну, купити однокімнатну, а різницю пожертвувати у фонд плідного, але непрацездатного старшого сина.
Їй тут попався дуже хороший варіант, який вона не хоче втрачати. Тому вона попросила дати їй грошей, щоб зараз купила житло, а потім продасть свою квартиру і борг нам віддасть.
Я була проти, але чоловік переконав мене, що все буде гаразд. Просто доведеться почекати трохи довше, поки свекруха продасть свою квартиру. Даремно я себе дозволила переконати.
Ми віддали практично все, що накопичили. Але раптово житло купує не свекруха, а старший її синок. Неважко здогадатися, звідки він узяв гроші.
Відразу постає питання – а хто нам поверне гроші? Свекруха заявляє, що син потихеньку віддаватиме в міру сил. Все ж краще за іпотеку.
Чоловік почав обурюватись, що ми такими темпами ніколи квартиру не купимо, бо брат до пенсії своїх дітей розплачуватиметься з нами. А нам тепер як бути?
– Ви одного разу накопичили й ще раз зможете, а їм гроші зараз потрібні, – заявила нам свекруха замість вибачень.
Сім’я чоловіка тепер у нас у ворогах, бо вчинили вони огидно. Особливо цинічно вчинила свекруха, навіть я від неї цього не очікувала.
Чоловік ходить чорніше за хмару, а я не знаю, що робити далі. Паперів у нас ніяких, звичайно немає, адже це мама чоловіка, ніхто не міг подумати, що так станеться.
Руки опускаються у цій ситуації. Стільки сил, стільки планів та все старшому брату під хвіст.
