– Вареники у неділю – це тема. Смачніших, ніж твої, я не їв ніколи, – нахвалює мене мій колишній чоловік, доїдаючи ще добавку. А заодно цікавиться справами наших дітей, бо він саме заради них і прийшов – після розлучення він у нас став “недільний тато”.
Ми з Олегом розійшлися чотири роки тому з його ініціативи. Та й вийшло все не дуже гарно, досі неприємно згадувати. Ми прожили з ним 13 років, двох дітей ростили, і я була впевнена, що у нас все добре.
Готувалися ми до 40-річчя мого чоловіка, я хотіла влаштувати йому гарне свято, покликала в ресторан багато гостей: рідню, друзів, сусідів, а чоловік захотів ще й кілька співробітників із свого офісу запросити. Вийшло свято на 50 осіб. Але я грошей не шкодувала, бо вважала, що Олег заслуговує на те, щоб почути багато добрих слів в свою адресу на свій ювілей.
Я і сама гарно причепурилася, витратила багато грошей на те, щоб мати гарний вигляд, щоб чоловік перед гостями пишався мною. В подарунок я купила йому дорогий мобільний телефон, для цього я пів року гроші нишком відкладала.
Все було чудово, свято вдалося, гості веселилися, але чоловік виглядав чимось стурбований, ба більше, я би навіть сказала – знервований. Я не розуміла в чому справа, адже свято і справді видалося ідеальним як на мене.
За столиком, де сиділи співробітники Олега, я відразу побачила молоду жінку, яка чекала дитину. Когось із співробітників я знала, когось лише бачила кілька разів, а цю жінку я бачила вперше, та не загострювала на цьому увагу, вирішила, що я на наступний день чоловіка розпитаю все про його гостей.
Свято було в розпалі, я пішла через коридор до адміністратора закладу, треба було з’ясувати деякі питання, і тут біля вбиральні я почула голос свого чоловіка і ще якоїсь жінки.
– Коли ти вже їй скажеш? Мені набридло чекати, мені ж скоро народжувати, а як дитина буде без батька, – сказав жіночий голос.
– Не сьогодні, ти ж бачиш як вона старається. Я завтра все їй розповім. Ну все, витри сльози і повертаємося до гостей, – наказав Олег.
Від почутого я завмерла на місці, не могла і поворухнутися. У мене земля пішла з-під ніг. І як я раніше не здогадалася? Ця молода жінка чекає дитину від Олега, і він збирається йти з сім’ї.
В голові у мене крутилося безліч запитань. Як він міг? За що? Що я зробила не так? Як ми тепер з дітьми будемо жити? Я ледь жива дочекалася закінчення свята, якщо чесно, то продовження я не пам’ятаю.
А вранці наступного дня чоловік і справді мені сказав, що у нього є інша, вона чекає дитину, тому нам треба якнайшвидше розлучитися, щоб він встиг з нею оформити стосунки ще до народження малюка.
Квартиру нашу чоловік не став ділити, залишив житло мені і дітям, але забрав свою машину. Аліменти платив справно, а по неділях забирав дітей до себе, або вони разом десь в місті проводили час.
Останнім часом Олег змінив тактику, діти наші підросли і вже не мають бажання йти з ним кудись гуляти, а він каже, що не хоче втрачати зв’язок з ними, тому став щонеділі приходити до нас додому.
Перекинеться з дітьми кількома словами, перевірить для годиться їхні оцінки, а потім сидить зі мною на кухні. Для мене неділя – це день, коли я готую на тиждень вперед, бо ж я зранку до вечора на роботі, а діти-підлітки хочуть їсти. От я за вихідні заповню холодильник і маю спокій.
І поки я готую, Олег сидить весь час зі мною. Зрозуміло, що я пропоную йому пригощатися, і він ніколи не відмовляється, навпаки, ще й добавки просить. А особливо нахвалює мої вареники.
Ця все мені аж ніяк не подобається, у чоловіка тепер інше життя, молода дружина, маленька дитина, от нехай він їм час і приділяє. Та чомусь мені здається, що він не просто так до мене ходить і сидить по пів дня, маю припущення, що мого колишнього чоловіка його теперішня дружина погано годує, от він і приходить до мене поїсти.
Ситуація і смішна, і неприємна, я вже відпустила Олега з свого життя, але як тепер сказати йому, щоб він до нас не приходив, адже він сам все подає так, начебто він приходить лише через наших спільних дітей.
