– Що за грошові перекази?! – дружина пхала під ніс Олегу його власний смартфон і вимагала відповіді.
На екрані красувався банківський додаток, і рожевий нігтик однозначно вказував на суму переказу.
– Це переказ, – тупо підтвердив очевидне чоловік.
– А чого це ти взагалі в мій телефон залізла?! – запізно обурився він.
– Нема чого розкидати речі де попало! – відрізала Марина.
Потім вона продовжила допит:
– Що це таке, я тебе питаю? Тільки не кажи мені те, що я й так бачу! Мені цікаво, з якого переляку ти переказуєш гроші щомісяця на один і той самий рахунок? І сума завжди однакова!
– Ну-у-у-у… Я-я-я-я… – промямлив спійманий на гарячому чоловік, терміново шукаючи виправдання.
У голові його не з’явилося жодної ідеї, і чоловік лаяв себе останніми словами за залишений на видному місці телефон. Ну і за те, що не вигадав слушної причини. За регулярні перекази колишній дружині претензій до себе він не мав.
– Ну і чого ти мямлиш?! – взвилася дружина. -Ти що думав? Я не зможу скласти два і два і зрозуміти, що ти мало не половину зарплати відсилаєш Ларисьці?!
Не те щоб Марина була особливою, схильною до істерик, але безневинна цікавість загрожувала обернутися крахом сімейного життя, і жінка була не в собі.
– Ти мені брехав, що підтримуєш із колишньою приятельські стосунки! Не більше того! Ти казав, що вас більше нічого не пов’язує!
– Так, усе так і є! – виправдовувався чоловік, гарячково шукаючи, що ще сказати, щоб зупинити шалений потік звинувачень.
Міркувати в такій обстановці було важко. От якби Марина дала йому подумати хоча б п’ять хвилин. Та хоч дві! Він би придумав, що сказати…
– Та вона заміжня давно! – випалив він нарешті.
Нових звинувачень не було, і хитрун вирішив закріпити успіх.
– Просто вона останнім часом погано почувалася, працювати не могла, от і попросила в борг, – натхненно брехав чоловік. – Я ж не міг відмовити, не чужі ж люди!
Олег уважно спостерігав за дружиною, вірить чи ні? Та кинула дорогий гаджет на стіл і закрила обличчя руками.
– Господи, навіщо я з тобою зв’язалася?
Вона впала в крісло і затрясла головою.
– Адже знала ж, який ти! Думала, Лариску кинув, не пара вона тобі, а вже від мене ти точно не підеш…
Жінка говорила, але сама дивувалася своїй наївності. Олег вирішив скористатися перепочинком.
– Ну що ти, Марино? Хіба я тебе колись обманював? – він спробував відвести руки дружини від обличчя, але та не піддалася.
– І звідки мені про це знати? – запитала вона втомлено.
Злості в голосі не було, тільки сумнів. Чоловік вирішив кувати поки гаряче.
– Я тобі кажу! Ніколи не обманював! Вір мені! – він навіть ударив себе кулаком у груди для більшої правдивості.
– А Лариска… Так ми сто років не бачилися, а потім зустрілися випадково кілька місяців тому, ну і вона мені каже, мовляв, погано все, хворію…
Олег увійшов у роль і заливався солов’єм, складати жалісливі історії він умів.
– А як же її чоловік? – раптом перервала натхненний лепет чоловіка Марина і відняла руки від обличчя.
– Так… А він теж без роботи сидить! Уявляєш? – видав Олег, подумки плескаючи себе по лобі.
Ось хто його смикнув зморозити про чоловіка…
– Виходить, ти там ціле сімейство на плечах везеш? Може, у них уже й діти є? – дружина знову дивилася зло і підозріло.
– Н-н-ні! – заїкаючись, крикнув чоловік. – Дітей немає… Наскільки знаю.
– І що ж, у Лариски твоєї нікого не знайшлося ближчого за колишнього чоловіка, щоб у біді допомогти? – не відставала дружина. – Подруги? Родичі? Вона що, одна на всій землі?
– Так це… – знову пірнув у царину фантазій винахідливий Олег. – Від неї ж відвернулися всі! Так, відвернулися! Уявляєш?!
Він ляснув себе руками по стегнах, ніби навіть захоплюючись цим дивовижним фактом.
– З чого це? – рот дружини прочинився від подиву.
– Так це… Ігор, ага, Ігор, чоловік її… Він же нікому не подобався із самого початку. Каламутний тип. Усі так і говорили, кидай, мовляв, Лариско, цього каламутного… Ігоря, ага… Або ми з тобою спілкуватися не будемо…
Олега несло. Історія була шита білими нитками, але він дотримувався думки, що якщо брешеш, головне – упевненість, а достовірність уже справа десята.
– Почекай, – зупинила потік фантазій вдумлива Марина. – То якщо вона з чоловіком уже стільки живе, він її навіть хвору не кинув, чого тоді він нікому не подобався? Ну я ще повірю, що сім’я з якихось причин була проти, але подружки-то Ларискини? Їм яке діло, за кого вона вийшла заміж? Вони ж із нею дружать, а не з Ігорем цим.
– Та там така ситуація…
Олег відчув, що тверда земля відчутно хитається під ногами. Що ще вигадати, він не знав. Однак дружина витлумачила затримку по-своєму.
Олег подивився гордовито.
– Тобі б теж напевно не сподобалося, якби я твої секрети всім навколо розбовтав, – додав він і прикусив язика.
Ох, не треба було таке говорити…
Але жінка, як не дивно, тільки кивнула головою. Вона вже заспокоїлася і сиділа в кріслі досить розслаблено. Про те, що думки її все ще зайняті чимось неприємним, свідчило тільки покусування губ і спрямований в одну точку погляд.
– Так я піду, га? Раз ми розібралися в усьому, і жодних гріхів за мною немає, може, я вже поїду?
– Куди? – без особливого інтересу, радше автоматично запитала дружина.
Вона все ще роздивлялася щось на стіні перед собою і голови не повернула.
– Так це… Із хлопцями ми зібралися зустрітися, я ж тобі вчора казав… Субота ж, усе таке.
Марина кивком відпустила чоловіка і залишилася сидіти в кріслі, не змінюючи пози.
У балачки благовірного жінка не повірила ні на хвилину. Мистецтво складати історії передалося йому від батька, свекор теж був брехуном, яких пошукати. Свекруху такий стан справ, здавалося, влаштовував, і вона просто вдавала, що не в курсі.
Але Марина мала тверду думку з приводу чоловічих зрад.
Піднявшись із крісла, вона залізла в ноутбук і відкрила сторінку соціальних мереж…
– Отже, заміжня… Ага, зараз подивимося, хто тут у нас чоловік… Що за каламутний тип, з яким ніхто знайомитися не хоче…
Сторінка Лариси говорила про те, що жінка вільна…
– Ось воно що… – спантеличена Марина. – Такий мутний тип цей Ігор, що ти навіть від соцмереж його приховуєш…
Колишня Олега із задоволенням постила фотографії та листувалася з коментаторами на своїй сторінці. Виглядала жінка бадьорою і квітучою.
– Ну так-то вигляд у тебе цілком… – оцінила Марина. – Нумо, глянемо, коли цю фотографію було зроблено?
Дата під останніми трьома знімками свідчила, що вони зроблені вчора.
– Оце несподіванка… -округлила брови жінка. – Так ти, мабуть, одужала… Мабуть, допомога Олега на користь пішла.
Покрутивши сторінку суперниці, прискіплива Марина з’ясувала, що та розміщувала світлини практично щодня, та й не по одній.
– А це ти, значить, у торговому центрі… Ага, а тут у кафе морозиво лопаєш… Ух ти, непогано для хворої! – захопилася вона, побачивши фото в лазні, яке Ларисці вдалося зробити не інакше якимось дивом.
Дата на фото була місячної давності.
– Ось так, значить, – підбила Марина підсумок і закрила кришку ноутбука.
У процесі перегляду постів Лариси від жінки не сховалося і те, що Олег ставив лайки буквально під кожною фотографією, а в коментарях не лінувався залишати смайлики з поцілунками і сердечками.
Усе було зрозуміло і так, але заради справедливості слід було переконатися в правильності висновків. Марина завжди була ґрунтовною жінкою, нічого не приймала на віру. Вона не лінувалася сто разів відміряти перед тим, як узятися за гострі предмети.
Швидко одягнувшись, вона спустилася сходами і попрямувала до машини, що стояла у дворі, на неї чекав короткий візит.
– Яким вітром? – округлила очі Лариса, побачивши на порозі нову дружину колишнього чоловіка.
– Та ось, слух пройшов, що ти захворіла тяжко, працювати не в силах. А новий чоловік у тебе – особистість каламутна і загадкова, – вирішила обійтися без передмов Марина.
– Чого? – втупилася на гостю господиня. – Який чоловік? Яка хвороба?
– Може, впустиш? Чи так і будемо в під’їзді розмовляти? – схилила голову набік Марина, роздивляючись суперницю. Вона передбачала таку реакцію, тому була спокійна. Ситуація її навіть забавляла. Крах сім’ї – це, звісно, дуже неприємно, але продовжувати жити з обманщиком вона не збиралася.
– То що ти там про чоловіка говорила? – знову запитала Лариса, впускаючи візитерку і зачиняючи за нею двері.
Не чекаючи подальших запрошень, гостя пройшла просто в кімнату.
– А ось Олежка сказав, що є. Ще сказав, що ви обидва не працюєте. Ти, отже, через хворобу, а твій чоловік не знаю, з якої причини.
Лариса так само здивовано кліпала очима.
– А ти, я бачу, живеш непогано. Мабуть, і одна справляєшся. Чи на допомогу від колишнього шикуєш?
– Так ось воно що? – сплеснула руками Лариса і розреготалася. – Тобі Олег небилиць наплів, а ти повірила? Ой, не можу!
Жінка театрально впала в крісло і притиснула руки до щік, ніби не в силах перестати сміятися.
– Ви вже рік разом живете, і ти ще не зрозуміла, хто він такий? Чи думала, що мені він зраджував, а тобі не стане?
Марина зізналася собі, що саме так і думала. Наївна. Якби жінка не була готова до такого повороту, сміх суперниці її б розлютив, але зараз вона була налаштована прийняти удари долі.
– Хай буде тобі відомо, що він мало не відразу після вашого весілля до мене приперся. Благав прийняти назад, обіцяв розлучитися відразу, якщо я погоджуся!
– Так, а до чого тут гроші? Перекази щомісяця, одна й та сама сума? – вирішила для вірності все ж уточнити гостя.
– А це плата! За кохання! – відповіла колишня і переможно посміхнулася. – Чи ти думаєш, що я за просто так Олежку терплю?
Марина так не думала, але перебивати не стала.
– Це все йому безплатно діставалося, коли ми одружені були, а тепер усе!
І Лариса знову весело розреготалася.
Після зустрічі з друзями Олег перебував у чудовому настрої. Зараз він прийде додому, повечеряє, а там… А там, може, пізніше і до Лариски навідається. Дружина, мабуть, уже заспокоїлася, у всякому разі, коли він ішов удень, то був переконаний, що вона в його казку повірила.
– Додому поспішаєш? – почувся знайомий голос.
Олег почав озиратися і нарешті зосередив погляд на власному балконі. Марина стояла на літньому вітерці в шовковому халаті з келихом у руці.Спеціально для сайту Stories
– Який приємний сюрприз! – просяяв чоловік, дещо здивований таким поворотом.
“Он, навіть зустрічати вийшла, мабуть, у вікно дивилася в нетерпінні. Добре ж я їй мізки запудрив”, – радісно посміювався про себе він.
– Не поспішай, – зупинила дружина, і в її голосі з’явилася грайливість.
На подвір’ї, зважаючи на пізній час, роззяв не спостерігалося, але Олег усе одно відчув себе незатишно. Що це вона затіяла?
– Пограємо? – запитала дружина і щось скинула з балкона просто під ноги Олегові.
Той з подивом упізнав свою ігрову приставку, від удару вона розлетілася вщент.
– Гей, ти що… – почав він і зупинився.
– Вгадай, що піде наступним? – промурликала дружина. – Вгадаєш – віддам!
Вона звісила з балкона невеличку валізку, в якій Олег із жахом упізнав свою гордість – набір келихів, подарований друзями на тридцятирічний ювілей.
– Це мої келихи! – з жахом закричав Олег.
– Вгадав! – радісно відгукнулася Марина і розтиснула руку.
Заповітна валізка полетіла вниз.
– Що ти робиш?! Припини зараз же?! Ти з глузду з’їхала?!
Чоловік метався під балконом, намагаючись врятувати від падіння нові й нові речі, які дружина з реготом скидала вниз.
Останньою з балкона полетіла дорога валіза на коліщатках, якою Олег дуже дорожив. Незамкнена кришка відкинулася від удару, і нутро валізи викинуло на сирий газон костюми, туфлі та інше майно невірного чоловіка.
– Ось, тут усі твої речі, тож у квартиру можеш не підніматися, – зовсім іншим, суворим голосом промовила Марина. – Тим паче що замки я змінила…
– Та що таке, ти можеш пояснити?! – усе ще дивувався обманщик.
– Можу, – не стала упиратися поступлива Марина. – Я подаю на розлучення. А ти йдеш до тієї, кому платиш за кохання!
Жінка зникла в кімнаті, грюкнули дверцята балкона, і Олег залишився один в оточенні осколків сімейного життя…
