Чесно, ніколи не думала, що буду скаржитися на невістку в інтернеті. Вирішила навідатися, подивитися, як син біля дружини живе, чи так йому добре з нею, як біля матері було.
Тепер взагалі думаю, навіщо я туди ходила, всю ніч не могла заснути, аж тиск піднявся. Одружилися вони взагалі недавно, та й син мій ще молодий, просила його зачекати. Однак ні, той вперся і запевняв, що це любов усього його життя. Він весь у батька – спершу робить, а потім думає, як вийти з ями.
Ну так от, приїхала до них в гості. зателефонувала завчасно й сказала, що протягом години буду. Думаю, щоб нічого не планували, сама не люблю непроханих гостей. Перейшла поріг, вони вийшли, поцілювали мене та розійшлися по кімнатах. Вона одразу в руки телефон і сидить в ньому. Каже, що якщо я хочу, то можу піти налити собі чаю на кухні. Я була шокована. А де якась привітність, гостинність? Не чужа людина в хату прийшла.
Взагалі то, це моя квартира, яку я у спадок від матері отримала. І господиня в тій квартирі я, просто дала там пожити синові, поки не підзаробить гроші на власне житло. Я б віддала йому цю квартиру, але з тим його раннім одруженням вирішила не спішити.
Син пішов в магазин, купити якогось печива до чаю. За цей час приїхав кур’єр і привіз невістці речі. Та сяяла від щастя, розповідала, що ці круті бренди дісталися їй за мізерними цінами. Не розумію, навіщо їй стільки того одягу. Працює зараз дистанційно за копійки, сидить в хаті – куди це все одягати. А мій син повинен гарувати на її забаганки з ранку до вечора.
Коротше, засмутилася я сильно. Казала ж синові: Поживіть, придивися до неї, навіщо відразу одружитися. А він зарядив: Люблю, та й люблю. Ось, що тепер робити? Її тепер і не виженеш – добре влаштувалася. Я просто не знаю, що далі буде. В хаті там безлад, холодильник порожній – а коли діти з’являться? Вони мені їх привезуть? Та вона ж і приготувати нічого не зможе.
От лежу цілими днями і з голови все це не виходить. Шкода сина, не хочу, щоб він все життя з нею провів. От і не знаю, як назад її до матері відправити. Нехай мама її забаганки виконує. Зараз пристойні і роботящі дівчата на вагу золота, таких знайди неможливо. Але краще вже бути самому. І син мене нервує, не думає про майбутніх дітей, яка то в них матір буде, яка сама, як дитина.
Невже зараз вся молодь така – лінива та недолуга? Ну взяли тебе заміж, тим більше такий хороший хлопець, та ти повинна молитися на нього і мамі його дякувати, що вона такого чоловіка виростила, а не носом крутити.
Що ви думаєте з цього приводу?
