– Якщо тобі чужа мама дорожча за рідну, то і сина в мене більше немає. 

Моя мама образилась на мене, коли дізналась, що я хочу забрати тещу до себе. Насправді мене ніхто не підтримав у цьому. Я вирішив купити будинок і забрати Галину Анатоліївну до себе. Поділився своїм бажанням з родичами і друзями, та вони покрутили пальцем біля скроні.

– Навіщо тобі ці клопоти? Де це бачено, щоб зять добровільно хотів забрати тещу до себе? Подумай ще раз. 

– От-от! В тебе є своя мама, а забрати до себе хочеш тещу! 

Маму взагалі ця новина зачепила найбільше. Вона відмовляється від мене, як від сина. Адже надав перевагу чужій мамі, а не їй. Я ж не звертаю увагу на їх насмішки і застереження, адже все для себе вирішив. 

Моя мама все життя жила так, наче мене не існує. Для неї я був порожнім місцем. Всього в цьому житті досягав сам. А тепер, коли вона дізналась, що купую будинок, так ще й забираю туди тещу, то раптово згадала, що я її рідний син. 

Мене мама народила від першого свого чоловіка. З ним вони познайомились ще на першому курсі університету, а на початку третього курсу мама вже народила мене. Відповідно я був небажаною дитиною. 

– Ти зіпсував мені все життя. Забрав можливість побудувати кар’єру. Я мала такі перспективи, а тут ти народився. Так ще й весь в свого татуся, такий же правильний і слухняний. 

Навчання мама так і не закінчила, хоча мала стільки можливостей вже після мого народження, але не захотіла. Коли мені було 10, мама захопилась новим чоловіком. Вдома її майже не було, за мною доглядав тато. А в один з днів мама заявила, що йде від тата до іншого. 

Так у мене з’явився вітчим. Адже мама не дозволила мені залишитись з татом. Дядько Василь спочатку був хорошим і намагався замінити мені батька. Але потім дізнався, що мама не зможе народити йому дитину, бо в неї виникли певні ускладнення після перших пологів і народжувати вдруге їй заборонено. Тоді-то свій біль і образу вітчим почав спускати на мені. 

– Ну хто так пиляє дерево? Тебе що тато не навчив пилку в руках тримати? Йди звідси, сам все зроблю.

І так на мені зривались по декілька разів на день. Коли мені виповнилось 15, я більше не міг терпіти такого ставлення до себе і втік до тата. Він радо прийняв мене, а мама навіть не поцікавилась куди я подівся. 

Потім я виріс, закінчив навчання і знайшов роботу по професії. Архітектори тоді були потрібні. На роботі я і познайомився з Вікторією. Вона мені сподобалась одразу, то ж я часу дарма не гаяв. Запросив на побачення. Чесно кажучи спочатку подумав, що мені відмовлять, але вона погодилась. 

Три місяці ми ходили на побачення, перш ніж я запропонував стосунки. Через два роки стосунків зробив Вікторії пропозицію. З батьками Вікторії я познайомився ще в перший місяць стосунків. Галина Анатоліївна прийняла мене, як сина рідного. Словом від тещі я отримав тепла і материнської любові і турботи більше, ніж від рідної матері. 

На весілля була запрошена і моя мама з вітчимом і тато. Батько прийшов, а от мама – ні, адже дядя Вася покинув її, то вона страждала і знову в усьому звинувачувала мене. 

Протягом нашого шлюбу з Вікторією теща завжди була поруч, допомагала в усьому чому могла і навіть більше. Саме вона підтримувала нас, коли були злети і падіння. Мама з’явилась, коли Віка народила первістка. І  наче ми помирились.

– Синку, забудьмо старі образи і житимемо далі! Хоча б заради Михаська. 

Я погодився, адже хотів, щоб мама нарешті згадала, що в неї є син. Та вистачило її ненадовго. З онуком вона майже не бачилась, мене уникала. А місяць тому знову подзвонила і звинуватила мене в усіх її нещастях. Я зрозумів, що більше не хочу підтримувати спілкування з нею. 

Давно вже на роботі я займався проєктуванням приватного сектору в нашому місті. За нього обіцяли велику премію. Вирішив зробити родині сюрприз на Великодні свята і купити будинок. Адже приватний сектор вже добудований і буквально через місяць вже можна заїжджати. А мені, як архітектору, ще й пропонувалась велика знижка. 

Цією думкою я вирішив поділитись з друзями.

– Ти з глузду з’їхав? Навіщо тобі це потрібно? Ніхто при своєму розумі не забере до себе тещу. 

Словом, ніхто з друзів мене не підтримав. Щобільше, хтось з них доніс мамі про моє бажання. Так вона раптово згадала що в неї є син. Подзвонила і як давай на мене кричати.

– Тобто я перекреслила все своє життя, народила і виховала тебе, а забираєш до себе і купуєш будинки ти тещі? Он як ти вирішив вчинити, синку?

– Дуже прикро, що ти згадала про мене тільки зараз. Так я вирішив забрати до себе саме Галину Анатоліївну, бо вона дала мені більше, ніж ти.

Я відключився і остаточно розірвав свої зв’язки з минулим. Тато мій давно вже помер. І тепер моєю сім’єю є дружина, син і теща. І заради них я зроблю все.