Вирішила, що сину з сім’єю на моїй дачі робити нічого. Допомоги від них ніякої, одні проблеми та претензії

Купила, називається, собі дачу. Поки збиралася, що син, що невістка з її слушною мамою тільки відмовляли, що не потрібна мені під старість років така покупка, тільки гроші витрачати та здоров’я псувати. Наче я з них щось вимагала!

Натомість як дачу купила, так почалося постійне паломництво. Гаразд би в гості просто приїжджали іноді, але вони не лише не допомагають, а й заважають ще.
Розпоряджаються без попиту, як своїм, а дорікнеш, то ще й ображаються – тобі шкода чи що? На жаль так! Я собі її купувала.

Дача у мене була лише в ранньому дитинстві, потім батьки її комусь продали, бо нам довелося переїхати. На новому місці дачу вже не купили.

Коли я виросла, то якось швидко закрутилося – навчання, робота, сім’я, дитина, дуже рано не стало чоловіка. Було не до таких масштабних покупок.

Але ось син вивчився, виріс, став жити самостійно, а я стала все гостріше розуміти, що мені хочеться мати свою дачу. Є в мене потяг у землі поколупатися. До того ж улітку хочеться поїхати кудись якомога далі від розпеченого міста.

Почала потихеньку відкладати гроші на довгоочікувану покупку. Збирати довелося не один рік, але до пенсії я таки зібрала пристойну суму. Почала шукати відповідні варіанти.

Син на той час вже був одружений, вони з дружиною спланували дитину, онуку було вже два роки. Жили молоді у квартири сватів, яка стояла пуста, але начебто в планах було мати своє житло.

Коли вони дізналися, що я збираюся брати дачу, зчинився галас. Невістка намагалася мене соромити, що у мого сина та онука кута свого немає, а я тут дачу купувати зібралася.

Але я їй нагадала, що у її мами дві квартири, в одній з яких вони зараз і живуть, але чомусь сваха жодну з них на доньку поки не переписала.

– Ну, мені після мами спадщина дістанеться!
-Так і моєму сину після мене і дача, і квартира відійдуть.

Невістка язика прикусила і більше цю тему не порушувала. Але син продовжував мене відмовляти – і дорого, і далеко, і здоров’я в мене вже не те. Слухати я не стала.

Купила дачу я якраз восени. Тому перше літо у мене на дачі мешкало все сімейство сина разом зі сватами. Було дуже незручно, тому що я розраховувала, що на дачі відпочиватиму, але що вдієш – всі хотіли відпочити. Примушувати людей сидіти у місті на чотирьох стінах було жорстоко.

Перше літо я нічого на дачі не робила, надто багато порадників під руку лізло. Дерева з кущами впорядкувала, та сам будиночок подекуди оновила.

Думала, що наступного року точно все вчасно засію, засаджу, і ніхто мені заважати не буде. Онук мав іти в садок, невістка на роботу, а сваха одна не поїде, не такі ми з нею подружки.

Але невістка вирішила піти у другий декрет без перерви на роботу, тому на літо вони знову стали напрошуватися на дачу, мовляв, і онукові свіже повітря корисне, і невістці за містом краще буде.

Мабуть, мою дачу вони вже всі вважали своєю. Без мого відома частину ділянки вирішили віддати під дитячий майданчик – онуку ж нудно, йому грати десь треба.

Як би було у мене величезне поле, то будь ласка, але ділянку у шість соток, а там ще будиночок стоїть. У мене кожен метр розпланований.

– Тобі шкода пари метрів для онука? – Образився син, коли я повернулася з міста і почала обурюватись.

Мені було не шкода, але можна було якось порадитись, спитати. Причому посіли найкраще місце на сонячному боці. Змусила перенести й пісочницю, і гойдалку, надувний їхній басейн. Син губи підтиснув, невістка надулася, але зробили як я попросила.

Потім невістка заявила, що треба колючі кущі на ділянці вирубати, це їй аґрус не догодив. Причина – дитина може туди влізти та поранитися.

– Так, а ти не думала, що за дитиною слідкувати треба, щоб вона не лізла, куди не слід?

– Я взагалі в положені, мені важко за ним щохвилини бігати. Взагалі ділянка має бути максимально безпечною для дітей. У вас взагалі скоро другий онук з’явиться.

– У нас на ділянці є туалет із вигрібною ямою. Для маленької дитини це місце також небезпечне. Його теж засипати треба? – Моєму обуренню не було меж. Вона ж не питала, а ставила перед фактом.

Тут і сваха свої п’ять копійок вставила, що я не дбаю про безпеку онука і мені якісь кущі дорожчі за його здоров’я. А якщо він очима кудись влізе? Відповіла, що за цим мають стежити батьки, а влізти дитина може й удома кудись.

Невістка була незадоволена, її мати пофиркала, але конфлікт продовжувати не стали. Сину я суворо заборонила хоч щось вирубувати або викидати на дачі без мого відома

Мені цей весь гармидер не подобався, все йшло зовсім не так, як я планувала. Остаточно я переконалася, що настав час припиняти бути доброю, коли з’ясувалося, що свій день народження невістка збирається святкувати на моїй дачі. Тільки мене про це вона спитати забула.

– Вам шкода, чи що? Що з вашою дачею станеться, якщо тут один раз відсвяткують свято?

Я пояснила, що спочатку потрібно було спитати дозволу, оскільки дача не її, і навіть не мого сина, а ставити мене перед фактом про захід, розраховуючи, що мені не буде куди подітися, тільки погоджуватися, не треба. Син мені заявив, що я вже перегинаю і чіпляюся до дрібниць.

До дрібниць? Весь будиночок завалений їхніми речами, які вони носять на дачі, які нема де зберігати в них вдома, і які їм не потрібні, але потім напевно знадобляться.

Невістка та її мама притягли звідкись два лежаки, поставили дитячий майданчик, все це без попиту. А тепер мене ще просто ставлять перед фактом, що на мою дачу покличуть якихось незнайомих мені людей.

Син, невістка і сваха на мене образилися, сказали, що в сім’ї люди так не поводяться. Згодна, в сім’ї люди поважають один одного, а те, що син із сім’єю влаштовують, наплювавши на мою думку, до поваги не має жодного стосунку.

Вирішила, що цього року я не пущу на дачу нікого. Якщо віддадуть мені старшого онука, ми з ним приїдемо сюди, але без його батьків і сватів. Я хочу, зрештою, відчути, що це моя дача, і там все буде так, як я хочу.