На свій ювілей Наталя вирішила зробити сімейству сюрприз.
Вона запросила колишнього чоловіка на свято. І натякнула, що не проти, якщо він прийде не один, а з молодою дружиною.

— Що нам ділити? Мій син спілкується з ним, йому буде приємно, що батько прийде мене привітати, – сказала Наталя подрузі Варварі.

Варвара не розуміла, навіщо так принижуватись перед колишнім чоловіком, але Наталя тільки махнула рукою. Вона вже не злилася на чоловіка і жила в своє задоволення.

Три роки тому Петро Кирилович пішов від Наталії, оголосивши їй, що більше не може приховувати від неї правду.

– У мого бухгалтера, Карини, буде дитина, – заявив він, повернувшись додому під ранок.

– Вітаю. І що? У декрет піде? Потрібно нового бухгалтера шукати? — Наталя зробила здивований вираз обличчя. Вона старанно вдавала, що нічого не відбувається. Можливо, хотіла зберегти сім’ю, а можливо, не хотіла скандалів.

– Карина вагітна від мене. Я батько, — Петро Кирилович закотив очі. Він дивувався, як може Наталя у сорок сім років бути такою наївною.

Невже вона не розуміла, що він уже давно жив на дві родини? Що він приїхав із відрядження засмаглий не тому, що робочі справи привели його в сонячну Одесу, а тому, що цілий тиждень він провів біля моря з коханкою. Як не ховався Петро Кирилович від сонця, але навіть під парасолькою встиг обгоріти!

– Значить , розлучення? — тихо спитала Наталя.
— Значить , так.

Розлучилися без скандалів, хоча Петро Кирилович одразу сказав:

— Сашко вже дорослий, я його забезпечив усім. А нам із Кариною, молодим батькам, дуже потрібні гроші. Тож вибач, Наталя … але машину та квартиру я забираю. У тебе є своя квартира, вижини орендарів та живи там.

Наталі було дуже прикро за такі слова, але вона була жінкою самостійною та дуже добре заробляла. Оренда квартири була для неї не єдиним прибутком, і вона нічого не втратила, повернувшись до будинку, де виросла.

Син якось стримано відреагував на розлучення батьків. Він навіть став на захист батька. Певне, спрацювала чоловіча солідарність. Сашко і сам заробляв непогано, від батьків не залежав і вже кілька років був одружений, причому Наталя припускала, що він гуляв від дружини. Його жінка ставилася до цього філософськи. Їй було важливо, що Сашко забезпечує її та їхню дитину, до того ж Олександр встигав гуляти так, що про це ніхто не знав. Його уваги та ласки вистачало на всіх. Усі були задоволені.

— Ми, чоловіки, не можемо бути із однією жінкою. Природа у нас така, мамо… так що ти на батька не гнівайся.

Наталя давно з цим змирилася. Вона зробила ремонт та почала жити так, як не жила у шлюбі.
Робила, що хотіла, записалася на фітнес, оновила гардероб, зробила кілька косметологічних процедур і навіть підтягнула груди. До ювілею її не впізнали подруги.

— Ну ти, Наталя , даєш! Чоловік пішов, а ти не сумуєшь , а навпаки гарнішаєш! Тобі наче тридцять виповнюється, а не п’ятдесят! — і це було сказано з такою заздрістю, що Наталя зрозуміла, що комплімент був сказаний від щирого серця.

Наталя прижмурилась, натякаючи, що це ще не всі новини.

— Чоловік в неї з’вився, от почекайте, познайомить нас, — пліткували подруги.
— Все, можливо. А що, заздрите? – Влізла Варвара.
– Ні, просто цікаво. Чого це вона вся така… квітуча.

І справді, на ювілей Наталя прийшла не одна. Поруч із нею був красень Дмитро.

— Син прийшов із другом, так? — спитав Петро Кирилович, підійшовши до дружини.
— Ні, це мій хлопець.
— А чи не занадто молодий?
– А тобі не все одно? Ти ж не занадто старий для Карини.

Відповісти Петро Кирилович не встиг, Дмитро підійшов до них і обійняв Наталю. На вигляд йому було близько тридцяти. Наталя справді погарнішала і помолодшала, різниця у віці була помітна , але не настільки, щоб засуджувати її вибір.

Але Петра Кириловича настільки зачепила ця пара, що весь ювілей дружини він сидів і сердився. І при будь-якій нагоді згадував, скільки років іменинниці, ніби бажаючи її зачепити. Але Наталя не піддавалася на провокації.

— Знаєте, дорогі мої, я сьогодні стала старша на рік. У мене дорослий син, чудовий онук, свій бізнес та чудовий життєвий досвід. Я можу сказати, що ні про що не шкодую. І саме у цьому віці зрозуміла, що життя лише починається. Ми з Дімою любимо один одного і…

Вона віддала мікрофон йому.

— І хочемо одружитися, — сказав він, а потім витяг з кишені коробочку з обручкою.
Наталя із задоволенням прийняла подарунок та відповіла йому «так».

Гості поплескали, але багато хто почав шепотітися . Особливо Петро Кирилович, щось обговорюючи з дружиною.

Карина за три роки трохи розповніла і вже не була такою красунею, як до заміжжя та народженню дитини . Їх дитина росла дуже розпещеною і неспокійною. Вона не давала «молодим» батькам жодної хвилини спокою. Це було видно по їх обличчям . Петро став нервовим, та й Карина виглядала як втомлена матуся. Але Наталі було однаково .

Вона раділа за себе, відчуваючи щасливе життя. У душі вона не почувала себе ювіляркою, якій стукнуло п’ятдесят, вона відчувала себе молодою та квітучою.

Коли гості розійшлися, до Наталі підійшов син. Перед цим він довго шепотів із батьком і був не дуже задоволений маминою заявою.
– Ти не погарячкувала, мам?
– Ти про що, Сашко?
– Про весілля. Він же… альфонс! Ти на нього глянь! Молодий, гарний…
— Я думала, що ти любиш мене синку.
— Звісно, ​​люблю!
— Тоді чому ти не радий, що в мене молодий та гарний чоловік? Я по-твоєму гідна старого діда?
— Ну… ні, — Сашко трохи зніяковів. — Де ти його знайшла?
– На фітнесі. Тренере мій, — хмикнула Наталя. Вона передбачала, що ця розмова відбудеться.
– Ти у своєму розумі? Він тебе обдурить!
— Ну, а тобі яке діло до цього ? Не тобі ж із ним жити.
— Я хвилююся за тебе.
— Сашо, любий,живи своїм життям, а мама доросла, сама вирішить, що їй робити.

Олександр знизав плечима і поїхав. Він сам не розумів, чому розлютився на матір, мабуть, причина була у розмові з батьком. Петро Кирилович надто накрутив його проти Дмитра.

Подруги теж засуджували жінку. Дехто навіть перестав із нею спілкуватися. Але Наталі все одно .

Вона зрозуміла: вік – це лише цифри у паспорті.

Вона була дорослою жінкою, яка могла дозволити собі все. А Дмитро, якщо і був альфонсом, то дуже вмілим. Дбайливим, уважним і виконував усі її забаганки та бажання. Він непогано заробляв, працюючи тренером, але Наталя не розраховувала на його гроші. У неї був свій дохід, і вони жили ні в чому не потребуючи. Багато подорожували, вечеряли в ресторанах та займалися тим, чим хотіли.

Наталя не вважала це за потрібне, але про всяк випадок перед весіллям підписала з чоловіком шлюбний контракт. Дмитро отримав досвідчену дружину , заможну жінку , позбавивши себе необхідності працювати.

Він не мав мети народити дітей або побудувати кар’єру. Його цілком влаштовувало таке життя. А Наталя отримала , красивого та приємного у спілкуванні Діму. Усі були щасливі.

Тільки Петро Кирилович постійно згадував про колишню дружину з ворожістю. Не міг змиритися з тим, що і в неї з’явилося право на особисте щастя після розлучення.