– Після того, як я тебе кину, у мене за кілька днів новий варіант з’явиться. А ось чи знайдеш ти когось – велике питання!

– Женя буквально лопався від роздутої зарозумілості, дивлячись, як його «без п’яти хвилин дружина» бігає по квартирі, збираючи речі, на ходу закидаючи їх у величезну сумку, що стояла посеред коридору.

Його розрахунок був простий: залякати дівчину, роздмухати невпевненість у собі, та змусити залишитися поряд з ним.

Схема працювала безвідмовно вже півтора року і не давала збоїв. Щоразу, коли Міла наважувалася збрикнути, Женя у фарбах розписував, як погано їй буде одній.

І як чудово він житиме без неї, насолоджуючись довгоочікуваною свободою. Страх втратити єдині стосунки міцно утримував дівчину поряд.

Проте на цей раз щось пішло не так. Женя зі шкіри геть ліз, але Міла його не слухала.

– Кішку сьогодні забрати не зможу, подруга перенесення позичила. Через тиждень забіжу, годуй щодня і не забувай міняти лоток! – Здавалося, Міла навіть не чула того, що казав хлопець до цього.

– Чого це раптом? Це твоя кішка! Підеш – я її спеціально на найближчому смітнику викину. – Остання спроба також виявилася невдалою, оскільки Міла затрималася всього на мить, кинувши:

– Не посмієш, у тебе кишка тонка виконати бодай одну свою обіцянку.

Більше у ту квартиру Міла не повернулася. Свою кішку вона справді за кілька днів виловила у підворітні неподалік будинку, де жила раніше. Виявилося, одну свою загрозу цей “дивак” все ж таки виконав.

Починати нове життя з чистого аркуша було набагато простіше, ніж Міла могла уявити. Вона швидко знайшла нову орендовану квартиру і поринула в роботу, щоб швидше і легше пережити розлучення.

Треба ж, а вона ж заміж збиралася за цю людину! Весілля запланували, навіть обручки купили. Каблучку, до речі, хлопець вимагає повернути, як і всі ті нечисленні подарунки, що встиг подарувати.

– Міла, я за тебе така рада! Нарешті, ти звільнилася від цього вантажу! – Найкраща подруга не приховувала своєї радості, бо давно зрозуміла, що такий “дивак” – не пара Мілі.

– Я теж рада. Але все одно страшно. А раптом він мав рацію? Раптом я так ніколи й не зможу знайти когось краще! А раптом я взагалі не зможу знайти нікого?

– Міла, не неси нісенітниці! Слухай, а посперечаймось! Ти зараз у кафе підходиш до першого ж хлопця, який опиниться на самоті. Познайомишся, та запросиш на побачення.

– Ти у своєму розумі? Щоб мене в «будинок для особливих людей» здали?

– Ясно. Так і скажи, що злякалася!

Подібні провокації працювали з Мілою безвідмовно. Вже за пів години подруга вибрала об’єкт і підштовхнула Мілу ліктем у бік, надаючи рішучості. Об’єктом виявився симпатичний хлопець, що самотньо потягував каву, сидячи біля вікна.

– Доброго дня! Я програла суперечку, тому повинна підійти до першого ж чоловіка, що потрапився, познайомитися і запросити на побачення!

– Я Міла, до речі! – Випалила дівчина на одному подиху, очікуючи, що хлопець у кращому разі встане і піде.

– Куди підемо? У мене сьогодні вечір вільний, пропоную у кіно сходити. Говорять, непогані фільми крутять! – Чоловік швидко прийняв умови гри.

– І вас не турбує те, як я до вас підійшла?

– Ні. Ви ж чесно зізналися, що зробили це на суперечку. Не можу дозволити, щоб ви її програли. Я – Слава. Дуже приємно познайомитись!

Молодий чоловік виявився дуже приємним співрозмовником. Міла не помітила, як минув час до початку сеансу, під час якого хлопець постійно відривався від перегляду, розповідаючи щось і пояснюючи дівчині.

Після кіно Слава провів дівчину додому і навіть попросив номер телефону. Наступного дня він написав із ранку і запропонував зустрітися увечері.

Міла, яка до цього була у відносинах лише раз, не могла повірити, що все може відбуватися настільки легко.

Здавалося, що ось-ось вона прокинеться, або новий знайомий виявиться якимось гумористом, а все їхнє знайомство – жартом, що затягнувся.

Проте новий знайомий не планував зникати. Навпаки, він, здавалося, був дуже радий, що того вечора Міла підійшла саме до нього.

Відносини поступово ставали дедалі серйознішими й незабаром дівчині випала можливість перевірити, наскільки щирим був новий знайомий.

Якось, повертаючись із роботи, вона сильно поспішала. Потрібно було встигнути забігти додому, нагодувати кішку, переодягнутися на побачення.

Міла не помітила, як на всій швидкості буквально налетіла на колишнього хлопця, що стояв у тіні будинку. Здавалося, він стояв тут з однією метою – чатувати на дівчину і не дати пройти далі.

– Які люди! І без охорони! А чого не заглядаєш? Кішку свою блохасту не забрала? Чи все, мене покинула, і кішку туди ж? Ну як особисте життя?

– Вже вирішила, як і коли назад приповзеш? Зверни увагу, у мене щільний графік, мені треба знайти для тебе хвилинку в ньому.

Між Машкою із сусіднього під’їзду та Дариною з роботи! – Міла не одразу зрозуміла, що колишній під хмелем і з кожним словом розпалюється все сильніше, починаючи кричати та злитися на неї.

– Євген, йди додому, я не маю часу з тобою розмовляти, – Міла намагалася придумати, як швидко проскочити повз.

– Немає часу? А чим ти зайнята? Ти! Порожнє місце, яке безглуздо витрачало мій час цілий рік! Тепер стій та слухай! Я тобі не все сказав!

– Наступні п’ятнадцять хвилин Міла вислухала від колишнього всі гидоти, на які він був здатний. Вона запізнилася в кіно і вже хотіла повернутися на роботу, щоб зателефонувати до Славка з робочого телефону, оскільки мобільний не подавав ознак життя.

Однак порятунок прийшов зненацька. Буквально посеред чергової гнівної тиради про те, як Міла зіпсувала його найкращі роки, Женя несподівано виявився відкинутим у бік чиєюсь сильною рукою.

Виявилося, що Славко, не додзвонившись до неї, пішов зустрічати дівчину з роботи та почув, як якийсь не зовсім тверезий товариш вичитує її та поливає брудом.

Витримати таке ставлення до своєї дівчини він не зміг, тому просто вирішив пару раз струснути зухвальця.

Поки Женя приходив до тями й сипав образами на рятівника, що з’явився нізвідки, Славік провів дівчину додому, по дорозі помітивши:

– Я довго думав про те, яка подія могла статися у твоєму житті, щоб ти пішла на суперечку знайомитись з хлопцем у кафе. А тепер бачу – після такого кошмару, я б більше теж нічого не боявся!

Міла посміхнулася. Вона зрозуміла, що рішення зробити щось на суперечку було правильним. Вона вважала, що знайшла того самого, з ким зможе бути і в радості, й у горі… Тож суперечка – це не завжди погано…

А ви що скажете з цього приводу? Безмежно вдячна за коментарі, та вподобайки! Хай вам щастить!