– Машо, а давай жити разом, – радісно запропонував Григорій. В цей момент він як раз доїдав третю порцію горохового супу.

Марія Василівна застигла. Потім тривожно заходилась по кухні, почала гриміти посудом.

Григорій витримав паузу:

– Машо, ти не відповіла.

Зріла дама знизала плечима:

– Гришко, що за жарти? У нас і так все чудово. Навіщо щось міняти?

Марія безшумно присіла за стіл. Вона нервово крутила масивний браслет на лівій руці:

– Гришко, ти чудовий. Мені подобається з тобою розмовляти. І все інше з тобою теж подобається. Коли ми бачимося, я відпочиваю душею. Чесно. Знаєш, навіть з чоловіком я стільки не ходила по кав’ярнях, не слухала вуличних музикантів. Ми поспішали жити й не вміли насолоджуватися моментом. З тобою я знову почуваюся жінкою. Щасливою та коханою. Нехай так і буде.

– Ну, так давай жити разом. Я не розумію, чому ти проти.

Маша злегка нахилила голову і щільно стиснула губи. Хвилину вона мовчала, потім зізналася:

– Коли не стало Михайла, я думала, що всі відносини для мене закінчилися. Він був найкращим чоловіком. Дбайливим, розуміючим. Він був чудовим батьком – син любив його. Заради Мишка я бігла з роботи, годинами стояла біля плити, пристосовувалася, намагалася бути мудрою. Але тоді мені було 25, а зараз – 52. Я не готова підлаштовуватися. Я розучилася.

– Машо, цукерки та букети не можуть тривати вічно. Так, ми гуляємо у парку. Так, ходимо на концерти. Але іноді хочеться відпочити на вихідних: просто полежати на дивані, подивитися телевізор. Я хочу просипатися у неділю від запаху домашніх пирогів. Я хочу нормальну родину.

– Гришо, знаєш, як я зараз живу? Купую готову їжу в гіпермаркеті через дорогу. Прибираюся раз на тиждень – вдома і так чисто. Якщо ми з’їдемося, ти готовий нарівні зі мною прибиратися у квартирі, готувати вечерю?

– Ти серйозно? Це ж жіночі заняття. Може, візьмеш тоді в руки молоток?

– Брала сотню разів, – зітхнула Марія Василівна. – Я ж якось прожила лише 7 років. І ти жив на самоті. Раз не загинув з голоду, значить вмієш готувати.

Маша заглянула в очі Григорію:

– Ти спитав про молоток. Відповідаю. Якщо потрібно щось відремонтувати, я роблю це сама. На крайній випадок дзвоню синові. Якщо він зайнятий, викликаю чоловіка на годину. Грише, я шукаю стосунки для душі.
Жодних функцій.

– Душа, душа! Заїло пластинку? – розлютився Григорій. – Придумала якусь дурницю. Почула б тебе моя колишня. Вона і пироги пекла, і квартиру утримувала в чистоті. Без скарг і претензій.

– А потім без скарг і претензій подала на розлучення, – не витримала Маша.

Господиня перевела дихання і продовжила:

– Мені 52 роки. Я попрацювала на квартиру і машину, виховала чудового сина. Вечорами я читаю книги та рано лягаю спати. Тепер у мене є коханий чоловік. Ти справді дорогий мені, але я не готова жити разом. Це – перебір. Ти залишишся?

– Ні. Даремно я потратив на тебе стільки часу.

Григорій пішов.

Марія налила келих білого напівсолодкого і набрала номер подруги:

– Тань, у мене є зайвий квиток у кіно. Складеш компанію?

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?