Незнайомі люди насилу розуміли, що саме вона хоче сказати, а одна з фраз одного разу змусила плакати від сміху весь автобус …
Донечка моя розмовляє з дуже раннього віку, набагато раніше, ніж зазвичай діти це роблять. Але говорить вона на якійсь своїй мові, яку розумію тільки я.
Чоловік поїхав у відрядження, я з донькою залишилася без машини. І сіли ми якось в автобус. Моїй дитині на той момент було 4 роки. Я трохи хвилювалася, ніколи вона не була в автобусі, я не знала, як вона буде себе поводити.
Зайшли ми в автобус, там людей небагато було. Я пильно спостерігала за поведінкою моєї донечки. Вона поводила себе, як доросла, намагалася не обертатися, не дивитися довго на людей.
Проїхали дві зупинки, все було добре. Тут на третій заходить бабуся, старенька, слабка, ручки тремтять, спина ледве тримається на хребті. На очах окуляри, губи вже давно засохлі.
Я і моя донечка сиділи біля входу. Як тільки бабуся увійшла, одразу ж подивилася на нас.
Тут донечка як скочила з місця, я вже подумала, вона впала. І тут вона говорить своїм писклявим голосом: «Сідайте, бабусю!» Бабуся посунулася до нас і подякувала їй, та ще й мені, каже, як добре я її виховала.
Тут моя донечка так надихнулася тим, що її добрий вчинок оцінили, що вирішила вимовити ще оду фразу: «Будь ласка, бабусю! Мама мене так навчила. Вона мені каже, що напівживим завжди потрібно поступатися місцем!»
Всі пасажири ледь не впали з місця від сміху. Одна я стою в сльозах і сміюся, і плачу, ніяк не можу пояснити тій бабусі, що моя дочка хотіла сказати «літнім», а вийшло «напівживим» …
А які слова часто плутають ваші маленькі діти?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!
