– Ти уявляєш, ця ненормальна зібралася стати мамою, – Єгор подзвонив сестрі в середу вранці. – Давай зустрінемося після роботи – треба поговорити.
– Добре, звільнюсь о шостій.

– Домовилися. В «Шинок» підемо?

– Як скажеш.

Кафе «Шинок» було для брата з сестрою особливим місцем. Вперше Свєта якісно вправила мізки братові саме тут.

Тоді він хотів покинути університет, вона його переконала. Потім ще траплялися всілякі історії… і щоразу старша сестра давала Єгорові слушні поради.

Його стосунки з Оленою сестрі не подобалися: велика різниця у віці. Але у сфері особистого життя братик приймав самостійні рішення. Та й ясно, яким місцем він приймав ці самі рішення.

… Їхній улюблений столик з видом на вулицю, був вільний. Світлана тільки встигла замовити каву, як побачила у вікно Єгора – діловий костюм перетворював його на хлопця з обкладинки журналу.

– Ну, привіт, красунчику! – Сестра дивилася на Єгора з любов’ю. – Часу в мене замало, тож давай – коротко й у справі.

– Говори мало, йди швидко – нічого не змінюється, – брат засміявся. – А в мене, між іншим, питання життя, та забуття.

– Твого?

– Ні, типун тобі на язик! Олена моя в положенні і хоче залишити дитину.

– Що тут незвичайного, не розумію – ви дорослі, знаєте вже звідки беруться діти.

– У тому й річ! Ми на початку відносин все обговорили. Домовилися – жодних дітей. Вона була абсолютно згодна.

– Казала, що вживає пігулки. А тиждень тому показала мені дві смужки і сказала, що буде щасливою подарувати мені сина.

– Вже відома стать? – здивувалася сестра.

– Ні, звичайно! Вона відчуває, розумієш? Це хлопчик! Моя копія, прикинь. Олена не сумнівається ні секунди, що він буде схожий на мене – такі гени не повинні пропадати даремно.

– Зрозуміло, що у тебе буде дитина. Вітаю!

– Знущаєшся? Мені не потрібна Олена, а тим більше – Олена з дитиною! Я на таке не підписувався. Мені потрібна свобода. До того ж, все було обговорено на березі. І неодноразово! Не знаю, про що вона думала!

– Ти смішний, Єгоре. Скільки ви вже разом?

– Три роки. І вже рік точно я думав, як усе це закінчити.

– Що ж не закінчив?

– Звичка. Жаль її було. Та й нормально начебто жили, просто… вона почала істерити, якісь претензії на порожньому місці. Хоча, питання про одруження та палкі зізнання, ми з нею теж обговорили на самому початку.

– Треба ж, яке тепер передбачливе покоління – все ви знаєте наперед. Не розумію тільки, навіщо ти взагалі з нею жив? Ніяких зізнань, жодного одруження, жодних дітей.

– Слухай, вона сама мене затягла до себе. Я тоді лише диплом одержав, на роботу влаштувався, а вона вже була начальником відділу.

– Навчала, опікала, та й закрутилося. Самотня, самостійна, своя квартира. Приручила мене, як теля!

– Ну ти, мабуть, був зовсім не проти.

– А чого мені бути проти? Як сир у маслі… – Єгор затнувся.

– Продовжуй, чого ти замовк? – Підхопила Світлана.

– Гарна вона жінка, коротше. Лише стара.

– Та ти що?!

– Світлано, їй тридцять вісім!

– Ти не знав, чи що?

– Не знав. Вона говорила, звичайно, що старша, але в паспорт я не заглядав. Думав – їй трохи за тридцять, максимум тридцять три.

– Не така вже велика різниця насправді, та й виглядає твоя Олена сильно молодше за свої роки.

– Це зараз невелика. А що потім буде? Мені сорок, а їй 52… Жах! І взагалі, як вона могла ухвалити рішення за нас двох?

– Я не підписувався на роль батька, розумієш? У мене немає грошей, житла, бажання немає, зрештою! Це моє життя, і нав’язувати мені будь-що ніхто не має права.

– Та розумію я твою злість і Олена, звичайно, не має рації. Але дитина вже є?! Точніше, скоро буде. Що ти збираєшся робити?

– Хочу піти від неї і забути все це, як страшний сон. Що ще? Вона мене обдурила та використала! Зробила все по-своєму, хай сама й виховує.

– Тоді навіщо ми тут? Що ти хочеш від мене? Адже ти вже все вирішив? Чи ні?

– Вирішив … не вирішив … розумієш, якщо він з’явиться – це ж буде мій син. І вийде, що я – негідник, кинув його ще до появи.

– Олена, до речі, каже, що від мене нічого не вимагає, що вона свідомо хоче його для себе. Останній шанс, бла-бла-бла.

– Можливо так і буде.

– Усі вони кажуть одне, а роблять інше! Спочатку – не хочу дітей, потім – я при надії, спочатку – не хочу аліментів, потім – зустрінемося у суді. Бачити її не можу!

– Єгоре, ситуація зрозуміла. У тебе буде дитина, яку ти не планував. Цьому важко одразу зрадіти.

– Особливо у двадцять шість років! – погодився Єгор.

– Зате, коли тобі буде п’ятдесят, у тебе буде дорослий син. Або дочка. Мені таке вже не світить. Адже ми з Миколою теж спочатку хотіли кар’єру зробити, а потім дітей. Коля все боявся злидні плодити.

– Ну от. Все у нас є, а дітей немає! Так що, братику, життя часом складається не так, як би хотілося… Звичайно, ти чоловік і зможеш знайти молоду дружину, якщо захочеш дітей років у п’ятдесят.

– Тільки знаєш що? Дитина – це диво, і, якщо вона зараз хоче до тебе прийти, – приймай. Не треба відмовлятися від того, що пропонує тобі життя.

– Але ж я не хочу з Оленою одружуватися! І жити з нею не хочу!

– Ти і справді зовсім ще дитина, як я подивлюся. Та хто тебе змушує одружуватися? Не хочеш – не живи. Допомагай матеріально.

– Це буде правильно, по-людськи. Буде малюк – познайомитись треба, і аліменти платити. Раптом, це твоя єдина дитина?

– Та ну тебе!

– Роби, як знаєш. Ти ж хотів знати мою думку? Це підлітки роблять, що хочуть і думають, що за це їм нічого не буде. Час вже подорослішати. А ти що Олені сказав? Встиг уже гидот наговорити?

– Вгадай із трьох разів! Звісно, встиг. Я вже з’їхав від неї.

– Коли?

– Вчора.

– Нормально, – усміхнулася Світлана. – Якщо сьогодні вибачишся, напишеш, що злякався, а тепер навіть радий – вона простить.

– Ти серйозно? Не вибачатимуся я, сама нехай вибачається.

– Сама так сама, – знизала плечима Світлана. – Мені час додому. А ти думай. О, фільм згадала – «Зламані квіти». Подивися. Може, допоможе?

…Єгор сестру не послухав. Розірвав із Оленою всі контакти. Сина свого ніколи не бачив. Хлопчику вже десять років, а його мати вийшла заміж і поїхала в інше місто.

Забув, мабуть, недолугий, що закону бумеранга ніхто не скасовував…

А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.