– Алло, мамусю? Привіт! Як ся маєш, що робиш? Зі здоров’ям все нормально? Першу пенсію за вислугою вже отримала? Крани вдома не течуть?
– Все рівненько, доню, слава богу. Нам, пенсіонерам, чи багато треба? Новина у мене для тебе хороша, до речі. В лікарню я йти збираюся.
– В лікарню? Що ж тут рівненького, мамо? Зуби мучать? Спина ниє? Печінка тисне?
– Ні, дочко, інший привід. Скажи мені, кого ти хочеш? Братика чи сестричку?
– А… а… а…
– Зраділа, доню? Я так і думала. Знаєш, я також зраділа, коли тест зробила? Відразу прямо помолодшала років на двадцять!
– Мамо, не жартуй так! Мамо, ти що там несеш?
– Не несу, а повідомляю святкову звістку! Кого хочеш, доню? Братика чи сестричку?
– Який до біса братик? Мамо, мені тридцять шість років! У моєму віці жінкам потрібен тільки тверезий чоловік, та повний спокій!
– Все буде, люба! А я ось перевірилася, переконалася, піду тепер із легкою душею на облік вставати…
– Мамо, не дури! Тобі в інший кабінет на облік потрібно, – до психіатра! Що ти там затіяла?
– Дитину заводити я затіяла, ось що! Тобто, вона сам ніби завелася… недогледіла трохи. Чи ти не рада братикові?
– Доконала ти мене, мамо! Навіщо мені брат, який мені в онуки годиться?
– Любити та пестити, ось навіщо! Давай приходь до тями і розділи зі мною радість майбутнього материнства.
– Я в шоці, мамо! Тобі ж п’ятдесят п’ять скоро!
– Ну так, прикро, до ювілею вже не встигну. У п’ятдесят шість народ жуватиму. Якщо народиться дівчинка – думаю назвати Стефанією.
– Яка на фіг Стефанія? Мамо, дітей зараз ніхто так не називає!
– Ну так у пятдесят шість і народ жують не всі, а тільки найвідважніші дівчата типу мене! Ха-ха-ха! Значить, доньку думаю Стефанією назвати, а ось для хлопчика придумала ім’я – Альхеро Хосе Домінго! Як воно?
– Мамо, я з тебе в повному альхері! Надивилась своєї латиноамериканщини! Ти бабуся … – і таке видала! Слів немає!
– Виростимо, доню, які наші роки? Машину куплю, кататимемося з ним, побачимо білий світ!
– Час від часу не легше! Мамо, звідки в тебе гроші на машину?
– Так накопичувала! Ти в мене вже дівчинка велика, все маєш, а Альхеру Домінго потрібно все з нуля!
– Я в глибокому трансі, мамо… до біса машина, є питання важливіші! Мамо, хто батько дитини? Хто цей облізлий лелека з Паркінсоном?
– Гарне питання, дочко, тут я теж здивована. Як не крути, а на двох одразу думаю…
– На двох?
– Ну, так! За числами рахую. Прокопович у мене був п’ятнадцятого, бо він завжди в день пенсії приходить.
– Боже … боже …
– Але ж шістнадцятого ми з Івановичем у сауні парилися – це теж треба врахувати!
– Жах … жах … мамо, як же я тебе з виду випустила … ти впала в розпусту на старості років!
– Яка розпуста? Отямся, про рідну матір такі слова говорити! У нас все по любові! Поклавши руку на серце, я швидше все-таки на Івановича грішу.
– О-ох… Чому на Івановича, мамо?
– Йому лише шістдесят, у нього пенсія більша… і все інше теж більше, ха-ха-ха! Приголубив ось, майстер глибинного буріння. Зірвав красу мою невинну, нехай одружується тепер!
– Мамо, жарти жартами, але я вважаю, тобі треба здатися іншому лікарю і … зупинити це неподобство!
– Записалася я до іншого лікаря, не хвилюйся. Пластику хочу зробити. Я ж мати, не личить мені потворній ходити! Там підтягнути, тут додати… Ух, скільки веселих клопіт попереду! Згадую, як дітей сповивати, ліжечко на «OLX» знайшла, манежик…
– Зовсім з’їхала з глузду! А годувати ти його чим будеш, мамо? Годувати – чим?
– Мабуть же, не «Мівіною»! Чи даремно я, п’ятдесят чотири роки на світі маюсь? Я й пиріг можу, і печеню, і барбекю на кісточці! Їж, Альхеро, рости великий, ха-ха-ха!
– Спокійно… мамо, вибач, мені треба випити ліки та прилягти. Можливо, мені доведеться викликати санітарів… а потім я їх до тебе заразом відправлю, гаразд?
– Доню, вгамуйся! Не нервуй жінку в положенні! Навіщо мені санітари? Я вже таксі собі викликала, раз своєї машини поки що немає.
– Я хрінію з твоїх фокусів, мамо! Навіщо тобі таксі?
– На манікюр – і до Івановича на вогник, порадую недолугого! А ти лежи, не кашляй! Це я тобі ще не сказала, що на двійню чекаю…
Ось така життєва історія до вашого прочитання! Що скажете з цього приводу? Є слушні коментарі, – вислухаю із задоволенням! 