– Навіщо ти дзвонила моїй дружині? Я ж просив тебе цього не робити! – Олег кричав у слухавку так, що в Лесі аж заклало вухо.
– Та я нікому не телефонувала! Звідки ти це взяв? – жінка не брехала, але чудово розуміла, чому її коханий розлютився.
– Тоді звідки вона дізналася про нас? Лише ти могла їй усе розповісти!
– Я нічого не казала! Клянуся! Я ж тобі обіцяла! – Леся на мить замовкла, ніби щось пригадуючи, а потім додала: – Може, це сусідки набазікали? Пам’ятаєш, вони сиділи під під’їздом, коли ми заходили?
– Ті сліпі бабці, чи що? Вони ж нас не знають! Ми ж у цю квартиру нещодавно переїхали. Краще вже скажи чесно, Лесю, чи це між нами кінець!
– Мені немає в чому зізнаватися! Я твоїй дружині нічого не говорила!
– Гаразд. Тоді більше не дзвони мені. Забудь про мене! – кинув Олег і поклав слухавку.
Ця емоційна сварка не з’явилася просто так. У всьому була винна Леся, хоча й так і не визнала цього.
З одруженим Олегом Леся познайомилася ще тоді, коли працювала секретаркою в будівельній компанії. Чоловік прийшов до її начальника, а поки чекав у приймальні, вони розговорилися.
Молода, гарна дівчина з витонченою фігурою одразу запала йому в око. Попри десять років шлюбу, пристрасть у його стосунках із дружиною вже давно згасла.
Олег щиро любив і дружину, і дітей, але всередині йому хотілося знову відчути себе молодим і тим, хто ще може зачарувати красиву жінку. До зустрічі з Лесею він зраджував дружині лише подумки, та цього разу не втримався.
Коли чоловік пішов із приймальні, він ще кілька днів не міг викинути з голови красиву секретарку, яка відверто кидала на нього спокусливі погляди.
Зрештою він не витримав. Олег подзвонив у будівельну фірму й, коли дівчина взяла слухавку, запросив її на побачення.
– Ти ж одружений? – сидячи в кафе поруч із новим знайомим, Леся не відводила від нього погляду.
– Ну, так, але я… – Олег уже хотів почати виправдовуватися, та слова застрягли в нього в горлі. Він нервово поправив краватку й відкашлявся.
Помітивши це, Леся вирішила взяти ініціативу в свої руки.
– Це неважливо. Для мене головне, як ти на мене дивишся. Я ж тобі подобаюся? – кокетливо повела плечем молода жінка.
– Авжеж. Як ти можеш не подобатися? Ти така… така… така красива! – Олег давно нікому не робив компліментів, тож навіть розгубився.
– Дякую, – трохи почервоніла Леся.
Саме та зустріч у кафе й поклала початок їхнім таємним стосункам. Спочатку чоловіка гризла провина перед дружиною, але з кожним побаченням із Лесею його совість мучила все менше.
Нещодавно Олег наважився запросити свою кохану до себе в квартиру. Дружина з дітьми поїхали на вихідні в село, тож цілих два дні вони насолоджувалися одне одним, не озираючись на час.
– Якщо тобі так погано з дружиною, чому ти не розлучишся? – спитала Леся, поклавши голову на голе плече Олега.
– Ми разом тільки заради дітей. От підростуть, тоді й розійдемося, – збрехав чоловік. Насправді про розлучення з Наталею він ніколи й не думав. Так, пристрасті між ними вже не було, але з дружиною йому було добре.
– А, ясно. Так, діти – це серйозно. Не треба даремно травмувати їм психіку, – усміхнулася дівчина.
Леся ніколи не мала до Олега якихось сильних почуттів. Їй подобалося проводити з ним час, але це більше скидалося на розвагу від нудьги, ніж на справжнє кохання. Вона навіть не ревнувала його до дружини й дітей.
Їй було байдуже. Навпаки, Лесю цілком влаштовували нечасті зустрічі з Олегом, який дивився на неї з пристрастю, обдаровував подарунками та, коли міг, вирішував її проблеми. Більше вона від нього й не чекала.
Зі свого боку Олег теж не був безтямно закоханий у таємну подругу. Просто Леся була зовсім не схожа на його дружину. Вона була молодшою, безтурботною, готовою на будь-які витівки.
Поруч із нею чоловік почувався іншою людиною: сильнішою, сміливішою та вільнішою. Їхні таємні зустрічі тримали його в тонусі й виривали із сірих буднів.
Одного разу, коли Наталя з дітьми знову поїхала в село, Олег знову запросив Лесю до себе в гості. Він не хвилювався, що сусіди чи ще хтось помітить, як до нього заходить молода жінка, бо в новій багатопід’їзній висотці вони нікого ще не знали.
– А якщо твоя дружина про нас дізнається? Ти про це не думав? – Леся знову завела розмову про сімейне життя Олега. Їй подобалося дражнити його й спостерігати за реакцією.
– Не дізнається. Усе під контролем, – відмахнувся Олег, наливаючи вино у келихи.
– Ну, а все ж? Якщо так станеться, що вона зробить? Розлучиться з тобою чи ти благатимеш її пробачити тебе? – не зупинялася Леся.
– Вона занадто зайнята роботою, дітьми та домом, щоб щось запідозрити. Це виключено! – упевнено сказав чоловік.
– Хм, а якщо я зателефоную їй і розповім про нас? – усміхнулася молода жінка.
– Ти так не жартуй! Навіть не смій про таке думати! – занервував Олег.
– Та годі, я ж приколююся, – засміялася Леся. Вона любила, коли її обранець сердився.
– Це зовсім не смішно! Якщо Наталя дізнається, всім буде погано! – насупився чоловік.
– Угу, – кивнула Леся і відпила червоного вина з келиха. Вона розуміла: якщо дружина Олега дізнається про його пригоди, їхній родині точно настане кінець, а їй від цього не буде ні холодно, ні тепло.
Провівши разом увесь вечір і частину ночі, Леся вирішила, що час їхати додому. Олег не заперечував. Він завжди був обережним: раптом дружина приїде рано-вранці й застане їх зненацька.
– Таксі тобі викликати? – спитав чоловік, коли жінка почала вдягатися.
– Так, тільки хвилин за десять. Я ще душ прийму.
У ванній Леся все ніяк не могла перестати думати про їхню розмову з Олегом. Їй страшенно кортіло зрозуміти, що буде, якщо Наталя дізнається про зраду чоловіка.
Невже простить його й залишиться з ним заради дітей? А може, вижене з дому чи ще й заборонить бачитися з доньками?
У якийсь момент у Лесину голову прийшла, як їй здалося, чудова ідея. Вона раптом вирішила перевірити свою здогадку. А що, як не розповідати дружині Олега прямо про себе, а лише натякнути, що в нього хтось є?
Стоячи у ванній, Леся ще кілька хвилин міркувала, як це зробити. І зрештою щось вигадала… Дівчина зняла з себе спідню білизну й поклала її на полицю серед рушників. А ще взяла свою помаду та засунула її в кишеню халата Наталі, який висів поруч.
– Ну що ж, подивимось, що з цього вийде… – з азартом пробурмотіла вона.
Лесі довелося почекати кілька днів, щоб зрозуміти, що дружина Олега таки помітила залишені нею речі.
– Навіщо ти їй подзвонила? Я ж просив тебе цього не робити! – чоловік відчайдушно кричав у слухавку.
– Я нікому не дзвонила! Звідки ти це взяв?
– Та з того, що вона дізналася про наш зв’язок! Лише ти могла їй усе розповісти!
– Я нічого не казала! Присягаюся! Я ж обіцяла! Може, це сусідки розбалакали? Пам’ятаєш, вони сиділи під під’їздом, коли ми заходили?
– Які ще сусідки?! Вони нас не знають! Ми ж у цю квартиру недавно переїхали. Краще вже зізнайся, Лесю, або між нами все скінчено!
– Мені й зізнаватися нічому! Я твоїй дружині нічого не говорила! Це правда!
– Гаразд. Тоді більше мені не дзвони. Забудь про мене! – сказав Олег і поклав слухавку.
Після цієї розмови Леся засмутилася, але не через те, що Олег її кинув, а тому, що так і не дізналася, чим усе закінчилося.
Чи Наталя забрала дітей і пішла від чоловіка, чи пробачила його… Загалом, у цій історії залишилася недомовленість, і Лесю це не влаштовувало.
За тиждень жінка таки дізналася, що сталося в родині Олега. Чоловік сам подзвонив їй і все розповів.
– Я сумую, може, зустрінемося десь? – пробурмотів він у слухавку.
– Ти ж сказав, що між нами все скінчено? – здивувалася Леся.
– Ні, я не хочу, щоб наші стосунки завершувалися.
– Чому? Що там сталося з твоєю дружиною? Звідки вона про нас дізналася?
– Поняття не маю, та це вже й не важливо. Вона сказала, що знає про твоє існування, але пішла не через це.
– Як це? А чому? – ще більше здивувалася Леся.
– Виявилося, що Наталя теж мене зраджувала. Сказала, що закохалася у свого начальника. Загалом, вони давно разом. Вона забрала дітей і поїхала до нього.
– Ого, нічого собі… – співчутливо сказала Леся вголос, а сама про себе засміялася.
– То що, зустрінемося десь? Або приїжджай до мене. Наталя все одно за речами приїде, коли мене не буде вдома.
– Ем… Олеже… знаєш… не думаю, що це хороша ідея.
– Чому? – здивувався чоловік.
– Бо ми не підходимо одне одному. Ти значно старший за мене, а тепер ще й розлучений та з дітьми, яким доведеться платити аліменти.
– Подумай сам: навіщо це мені? Я молода й красива, можу знайти собі чоловіка без такого вантажу проблем.
– Почекай, Лесю! Про що ти взагалі? Ти ж завжди знала, що я одружений і маю дітей. Чому тепер тебе це так бентежить?
– Бо раніше ми з тобою зустрічалися лише з однією метою, а тепер ти вільний. Ні, я на таке не підписувалася. Прощавай, Олеже!
– Лесю, та ти що! А як же кохання, а як же наша пристрасть? Лесю! Алло, Лесю! – Олег ще з пів хвилини марно кричав у слухавку, поки не збагнув, що його кохана скинула виклик.
Він ще кілька разів набирав її номер, але слухавку ніхто не піднімав. Очевидно, дівчина просто внесла його до чорного списку.
– От, чорт… – пробурмотів він і з досадою відкинув телефон.
Олег так і не зрозумів, що саме Леся все підлаштувала так, аби його дружина дізналася про зраду й пішла від нього. Але в результаті це зіграло Наталі на руку.
Коли дружина Олега знайшла помаду та спідню білизну у ванній, вона вирішила, що це слушний момент сказати чоловікові правду.
Їхні стосунки давно вичерпали себе, але їй не хотілося завдавати йому болю, тому вона мовчала. Та після цієї знахідки все змінилося.
Тепер Наталя вважала, що вони обоє винні в тому, що не змогли зберегти шлюб, і пішла до іншого без жодних докорів сумління.
Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло…
А ви що скажете з цього приводу? Пишіть у коментарях, що думаєте, і підтримайте автора вподобайками!