Олег та Оксана ніколи не заводили розмов про весілля чи дітей. Вони вже півтора року жили разом, і жоден із них не збирався офіційно оформлювати стосунки.
Оксана ще на початку сказала, що для неї шлюбне свідоцтво не має жодної ваги. Олег був із цим цілком згоден.
– Ти сьогодні коли будеш? Може, ввечері кудись сходимо повечеряти? – попри чималий термін стосунків, Олег і далі тішив кохану походами в кафе та ресторани, а ще приємними подарунками.
– Із задоволенням. Я буду о шостій, трохи зберуся, і можна їхати.
– Домовились, – усміхнувся чоловік і міцно обійняв Оксану. У той момент він навіть не здогадувався, чим обернеться ця вечеря.
Увечері, як і планували, закохані повернулися з роботи, привели себе до ладу й поїхали до ресторану, де замовили улюблені страви та дорогі напої. На відміну від співмешканки, Олег добре заробляв, тож на спільний відпочинок не скупився.
– Тут просто неймовірна середземноморська кухня! Я в захваті! – із захопленням говорила Оксана.
– А я в захваті від тебе. Ти така красива! Щоразу дивуюся, як тобі вдається так чудово виглядати, – з усмішкою відповів Олег.
Він не міг відвести погляду від Оксани – настільки сильно був у неї закоханий. Але раптом його обличчя змінилося, і він виглядав розгубленим.
– А це в тебе що? – спитав він, зупинивши погляд на кулоні, який висів у неї на шиї.
– Це подарунок від таємного Санти. У нас в офісі щороку є така гра, – знизавши плечима, пояснила Оксана.
– Нічого собі. Це ж якийсь надто розкішний подарунок від колеги. Золото! Ще й, мабуть, із діамантом?
– Та це біжутерія, Олеже! – голосно засміявшись, сказала Оксана.
– Справді? А виглядає зовсім не дешево. У мого батька колись була ювелірна крамниця, я такі речі одразу бачу.
– На жаль, але ти помиляєшся. Жодна колега не стала б дарувати мені справжнє золото з діамантами, – усміхнулася Оксана.
За кілька днів Олег знову помітив удома той самий кулон. Він лежав на комоді, куди його залишила Оксана. Чоловік взяв прикрасу в руки й уважно роздивився її. Може, Оксана й не розумілася на таких речах, але Олег точно знав: це було чисте золото, ще й із пробою.
Спершу він подумав, що якийсь із чоловіків-колег хотів привернути увагу Оксани, зробивши їй такий недешевий подарунок.
Але, коли розпитав її про це, зрозумів, що хвилюватися ні про що. В офісі, де працювала його співмешканка, був суто жіночий колектив.
“Отже, це, мабуть, якась колега подарувала свій кулон”, – вирішив Олег.
Та за кілька тижнів чоловік помітив ще одну незнайому прикрасу. Цього разу в Оксани на пальці була нова каблучка із суміші золота та платини.
– Звідки вона в тебе? – одразу поцікавився Олег.
– Купила. Ти що, думаєш, у мене така мізерна зарплата, що я й каблучку собі дозволити не можу? – усміхнулася вона.
– Ні, просто я раніше не бачив, щоб ти сама собі купувала прикраси. Зазвичай їх дарував я.
– Так, але я проходила повз ювелірний і не втрималася — вона мені дуже сподобалася.
Цього разу Олег знову повірив Оксані. У нього не було причин їй не довіряти — вона ніколи не затримувалася на роботі, нікуди не ходила без нього і ні з ким потай не переписувалася.
Але наступна знахідка, яку чоловік виявив у співмешканки, змусила його серйозно замислитися.
Якось вони з Оксаною збиралися в ресторан із друзями. Жінка, як завжди, вдягнула свою найкращу сукню, зробила зачіску й макіяж, а перед виходом дістала з шафи маленьку сумочку. Олег ніколи не бачив цього аксесуара, тож знову здивувався.
– Нову сумочку купила? – із підозрілим прищуром запитав він.
– Так, на розпродажі. Дуже вигідно вийшло, – трохи знітившись, відповіла жінка.
Можливо, Олег і цього разу повірив би їй, якби не одне “але”. Річ у тім, що буквально днями він сам шукав таку саму сумку на сайтах відомих брендів.
Він хотів купити її й зробити сюрприз на день народження Оксани. Коштувала ця сумочка чималих грошей і була з нової колекції, тож ніяк не могла продаватися на розпродажі. Саме тоді Олег зрозумів: співмешканка його обманює.
Увесь вечір він думав про це. Ніяк не міг збагнути, звідки в неї стільки грошей на такі покупки. Спочатку кулон, потім каблучка, тепер брендова сумка… У його голові це не складалося.
Оксана ніколи не говорила про додаткові доходи, а її офіційна зарплата явно не дозволяла купувати такі дорогі речі. Батьки в неї теж не жили заможно, тож про їхню допомогу Олег навіть не думав.
Залишався лише один варіант: чоловік припустив, що співмешканка позичає гроші. Але з тих друзів Оксани, з якими Олег був знайомий особисто, ніхто не зізнався, що давав їй якісь суми.
Тоді він почав думати, що вона бере кредити — або в банках, або в мікрофінансових організаціях, а це було ще гірше.
Поки Олег намагався знайти вдома хоч якісь документи, які підтвердили б його здогадки, він і далі помічав нові покупки Оксани.
Лише за пару тижнів співмешканка придбала флакон ексклюзивних парфумів, брендові туфлі та абонемент до елітного спа-салону.
Усе це тільки посилювало тривогу Олега. Він ловив себе на похмурих думках. Чоловік явно не знав про свою співмешканку чогось дуже важливого.
Зрештою, Олег не витримав. Коли в Оксани з’явився новий телефон, він прямо запитав:
– Звідки в тебе гроші на всі ці речі? Тільки не кажи, що в лотерею виграла. Я вже ситий по горло твоїми казками!
– Які ще речі? Ти про що? Про телефон, чи що? Він же вживаний, я купила його в знайомої, – навіть бровою не повівши, відповіла жінка.
– Думаєш, я дурний? Я розбираюся і в гаджетах, і в ювелірці, і в брендових речах. Досить водити мене за ніс! Кажи, де ти береш гроші!
– Кажу ж, я все купую сама. Потроху відкладаю, а потім витрачаю, – голос Оксани ставав дедалі тихішим. Вона розуміла, що Олег уже їй не вірить, тож далі брехати так упевнено, як раніше, не могла.
– Досить! Або ти кажеш правду, або ми розходимося! – крикнув чоловік.
– Ти серйозно? Хочеш розлучитися через такі дрібниці? Подумаєш, накупила всякого мотлоху…
– Це не мотлох, Оксано! Усе це коштує цілком нормальних грошей! Кажи правду, або я йду! – Олег почекав рівно хвилину, а потім пішов до спальні, відкрив шафу, дістав валізу й почав кидати туди свої речі.
Побачивши це, Оксана дуже злякалася. Вона не хотіла втрачати коханого.
– Припини! Зупинися! Гаразд, я скажу тобі правду! Тільки не збирай речі! – мало не плачучи, вигукнула вона. Олег одразу зупинився. Він сів на ліжко й пильно подивився на співмешканку.
– Ну, я слухаю!
– Я скажу, тільки пообіцяй, що не будеш злитися й не думатимеш про мене погано, – поставила умову Оксана.
– Я слухаю тебе! Уважно! Звідки в тебе гроші на такі покупки?
– Я їх не купувала. Присягаюся! Мені їх дарували.
– Хто? – Олег був упевнений, що Оксана знову бреше, але її відповідь повністю його спантеличила.
– Колишній хлопець. Пам’ятаєш, я казала, що до тебе зустрічалася з бізнесменом? Його звати Богдан. Ми з ним випадково зіткнулися біля мого офісу. Так він і дізнався, де я працюю.
– Після цього він часто чекав мене там із подарунками. Спершу я не хотіла нічого брати, але потім подумала: чому б і ні? Ти знаєш, скільки він мені нервів вимотав, поки ми були разом?
– Нехай хоч так їх компенсує! – сказавши це, Оксана гордо підняла підборіддя, ніби виправдовувалася перед собою.
Олег був шокований після слів Оксани. У його голові не вкладалося, як можна брати подарунки від колишнього хлопця й ще й пояснювати це помстою.
– І ти вважаєш це нормальним? Як ти могла приймати подарунки від колишнього, який явно й досі до тебе не байдужий?! – нарешті сказав він.
– А що тут такого? Він сам їх дарує, я ж не прошу, – фиркнула Оксана.
– Хіба ти не розумієш, що він намагається тебе повернути? Усі ці подарунки — це спосіб маніпулювати тобою, змусити відчувати себе зобов’язаною! Ти даєш йому надію, Оксано!
– Навіть якщо й так, то що? Я просто беру те, що мені дають, без жодних зобов’язань. До Богдана повертатися я не збираюся, і, думаю, він це чудово розуміє, – різко відповіла Оксана.
– Отже, саме тому ти так уперто уникала розмов про майбутнє, і чому не хотіла ні весілля, ні дітей? Ти й досі не відпустила свого колишнього! – сказав Олег. На його обличчі було глибоке розчарування.
– Це неправда! Між мною і Богданом немає нічого, крім цих безглуздих подарунків! Присягаюся тобі! – вигукнула Оксана. Вона бачила порожнечу в його очах і добре розуміла, що зараз він знову почне збирати речі.
– Якщо між вами нічого немає, то чому ти так довго мовчала про подарунки? Брехала, викручувалась, боялася, що я дізнаюся правду…
– Я просто не хотіла, щоб ти ревнував! – крикнула Оксана.
– Ревнував би до людини, яка й далі тебе переслідує та намагається купити твою увагу? Ні, люба, це не ревнощі.
– Це розуміння того, що я не хочу бути з жінкою, яка не може чітко відділити минуле від теперішнього, – сказавши це, Олег підійшов до шафи.
Він знову розкрив валізу й почав складати туди свої речі, але тепер уже без колишньої злості, а з якоюсь приреченою рішучістю.
У цей момент Оксана зрозуміла, наскільки сильно помилилася. Її маленька брехня призвела до великих і дуже неприємних наслідків.
– Ні, будь ласка, не йди! – заплакавши, Оксана міцно обійняла Олега, але він не відповів їй взаємністю. Чоловік залишився байдужим. – Хочеш, я все викину? От прямо зараз!
Олег лише знизав плечима. Він зрозумів, що це вже нічого не змінить.
Усі ті подарунки, які він дарував Оксані, вся його турбота й увага виявилися недостатніми. Користуючись закоханістю колишнього хлопця, жінка намагалася отримати вигоду й із минулих стосунків.
Олег навіть не хотів знати, що вона давала Богдану натомість. Йому було страшно про це думати.
Ця ситуація стала точкою неповернення. Чоловік зрозумів, що їхні стосунки з Оксаною вже ніколи не будуть колишніми. Із важким серцем він зібрав речі та пішов, залишивши її шкодувати про свій вчинок…
Як ви вважаєте, він правильно вчинив чи перегнув палицю?