Чоловік при друзях дорікнув Діні, що вона його «розгодувала», і порадив повчитися готувати в дружини друга. Діна не стала сваритися. Вона просто вирішила виконати його побажання буквально, і вранці Михайло прокинувся в новому житті, де на столі лежала вівсянка на воді, а холодильник був порожній. Це була лише перша дія її плану.
Все почалося з того, як подружжя побували на гостині у друзів.
Михайло повернувся додому в піднесеному настрої. Він провів вечір у друга Дмитра та його дружини Лілі, прийшов ситим, нареготався і тепер, знімаючи черевики в передпокої, навіть насвистував.
А от Діна мовчала. Вона повісила пальто, зняла сережки, акуратно поклала їх у скриньку й мовчки пішла до ванної.
Усе почалося ще за вечерею. Лілія пригощала гостей стравами «здорового харчування»: овочевим рагу, паровими котлетами і смузі зі свіжих фруктів. Розмова зайшла про спосіб життя, і Дмитро з гордістю повідомив, що відтоді, як Лілія взялася за кухню, він скинув кілька кілограмів і почувається набагато краще.
Михайло, не подумавши, підхопив тему:
– Діночко, бачиш, як Ліля дбає про Діму? Готує тільки корисне, і він схуд, виглядає як красень! А ти мене розгодувала. Дивись, у кого я з тобою перетворився!
Він сказав це при друзях, з усмішкою, начебто жартома. Дмитро розсміявся:
– І справді, братику, тобі б скинути кілька кілограмів.
Діні було не до сміху. Вона любила готувати, вкладала в кожну страву душу й роками розпещувала чоловіка ситними вечерями. До цього вечора його це цілком влаштовувало.
– Діно, візьми в Лілі рецепт цього салату! – продовжував Михайло. – Начебто простий, а смачний.
– Візьму, – процідила Дина й нахмурилась.
Лілія, по-жіночому зрозумівши все, спробувала перевести розмову на погоду, але Михайло не відставав і цілий вечір тицяв дружину в той салат. Переносно, звісно.
Удома, відчиняючи холодильник і тягнучись за шматком копченої ковбаси, він ще й додав:
– Словом, люба, повчилась би в Лілі, як годувати чоловіка.
Діна промовчала. Але в ту ніч довго не спала.
Наступного ранку вона розповіла про все матері. Раїса Іванівна вислухала, примружилась і хитро посміхнулась.
– Хочеш, щоб він оцінив твою їжу? Тоді дай йому те, чого він просив. Нехай поживе на «здоровому».
– Мамо, я не хочу бути такою суворою до нього.
– Ти не суворою будеш, а розумною. Він має зрозуміти, що твоє тепло й турбота це справжній скарб.
Діна подумала й погодилась. Вона й справді не хотіла сваритися. Вона хотіла, щоб Михайло задумався.
Для початку вони склали список: що прибрати з дому, що купити й кого посвятити в таємницю. До змови залучили батька Діни, Степана Петровича, який, до речі, радо погодився: зять давно потребував виховання.
У п’ятницю ввечері, поки Михайло був на роботі, Діна очистила холодильник. Копчена ковбаса, шпроти, сало, майонез, ковбаски: усе перекочувало в мамину морозилку. Натомість з’явилися броколі, морква, цибуля порей, пучки зелені й баночка нежирного йогурту.
У суботу зранку Михайло прокинувся з передчуттям свята. Це була Масляна. Він уже забув про Лілин салат і уявляв пишні млинці зі сметаною, медом і варенням. Але на кухні на нього чекав сюрприз: на столі стояла тарілка вівсянки на воді й кілька дієтичних сухариків.
– Це що за сніданок? – обурився він і відчинив холодильник. Там лежали броколі, морква та інші овочі. Копченої ковбаси, шпротів і всього, що він любив, не було. – Нічого їстівного! Дружина зовсім за холодильником не стежить!
Він набрав Діну.
– Я на пробіжці, – відповіла вона. – Виходь у парк, побігаєш зі мною, жир зганяти.
– Яка пробіжка? Який жир?! Я голодний!
– Каша на столі, корисна. Спортивний костюм на стільці. Виходь, марафон сам себе не пробіжить!
Вона відключилась. Михайло так і сів. Дивно, але на пробіжку він того ранку не пішов. Знехотя прожував не смачну вівсянку й пішов дрімати далі, чекаючи, що дружина прийде й спече йому млинців.
Дина повернулась додому, зробила собі смузі з селери, увімкнула ритмічну музику й узялася до прибирання. Замість обіймів і ласки вона урочисто вручила чоловікові ганчірку.
– Домашній фітнес корисний, – пританцьовуючи навколо швабри, сказала вона. – Давай-давай!
Після генерального прибирання голодний і понурий Михайло запропонував з’їздити до магазину. Діна погодилась. Але коли він почав складати в кошик напої, чипси й снеки, вона рішуче все витягла. Біля каси розпочалася суперечка.
– А чим я займатимуся в суботу ввечері? – спитав він незадоволено.
– Ввечері йдемо в басейн. Я купила нам гостьові візити. Будемо займатися твоєю фігурою, раз ти такий став зі мною, – незворушно відповіла Діна.
– Не хочу в басейн! Хочу напій і біля телевізору сидіти!
Михайло поплентався додому без звичного набору. Удома на нього чекали парова риба й квашена капуста, яку він терпіти не міг.
У басейні він виявився гіршим плавцем, ніж думав. Через двадцять хвилин захекався, учепився за бортик і сказав, що наплавався. Діна мовчки пропливла повз нього двічі, лишила йому склянку води з лимоном і поплила далі.
Єдине, що гріло Михайла, була думка про завтрашній візит до тещі. «Хоч там відіграюся, Масляна ж!» – подумав він.
Але й там на нього чекало розчарування.
Прийшовши в гості, він побачив на столі капустяний салат і дієтичне куряче філе.
– А де млинці? – спитав зять.
– Млинці ми з батьком зранку з’їли, щоб вас не дражнити, – відповіла теща Раїса Іванівна. – Ви ж тепер на дієті. Ось, пригощайтеся. Салат за легендарним рецептом Лілі.
– Може, хоч наллєте? – з надією спитав Михайло. Салат, що в гостях у Дмитра здавався смачним, тепер застрягав у горлі. – І м’яса б… Смаженого. Шматок. Або котлет…
– Ні, Михайле, у вині знаєш, скільки цукру? – відповів тесть, і було видно, що він ледве стримує усмішку. – Ти ж стежиш за фігурою, тож ось, водичка з лимоном і дієтичне біле м’ясо. Цілий шматок!
Він виявився в змові з дружиною й донькою.
Михайло з Диною пішли додому досить швидко: сидіти на сухо й жувати салат було ніяково.
Минув тиждень. Михайло, змучений одноманітною їжею, почав помічати дивні речі. Спершу він скинув пів кілограма, потім ще. Штани сиділи вільніше, але щастя це не приносило.
Однієї ночі він прокинувся від голоду, пішов на кухню й дістав із шафи ту саму пачку сухариків. Присів, довго дивився на неї і раптом зрозумів, що давно не відчував того, що було раніше: запаху чогось смаженого, домашнього, з часником і цибулею.
Уранці він мовчки поснідав вівсянкою. Потім так само мовчки пішов на роботу.
Увечері на нього чекала несподіванка: у передпокої пахло смаженою картоплею. Він навіть заплющив очі, але запах не зник. Михайло зайшов на кухню й побачив Дмитра, який сидів за столом із чашкою чаю й виглядав трохи зніяковілим.
– Привіт, – сказав Дмитро. – Я до вас на хвилинку. Діна запросила.
– Навіщо?
– Просто… поговорити.
З вітальні вийшла Діна. Вона глянула на чоловіка й сказала спокійно:
– Мишко, сядь. Нам усім треба поговорити.
Він сів. Дмитро кашлянув і глянув у стіл.
– Слухай, я хотів тобі сказати… Ліля мені вже тиждень не дає нічого з’їсти, крім твердих овочів. Я схуд, так. Але я чотири дні тому на роботі знепритомнів. Лікар сказав, що в мене падіння тиску й нестача вітамінів. Виявляється, та «здорова їжа» без розуму ще гірша за шкідливу. Я боявся тобі казати, бо ти все хвалив Лілю.
Михайло завмер.
– Ти що, жартуєш?
– Ні. Усі ці місяці Ліля сиділа на якійсь дієті з інтернету й мене підсадила. Я не хотів її ображати, тож мовчав. А коли ти почав мені розповідати, який я красень… – Дмитро махнув рукою. – Я хотів провалитися.
Діна поставила на стіл тарілку з картоплею й котлетами.
– Їжте обидва. Лише по одній порції.
Чоловіки їли мовчки, швидко, ніби роками не бачили їжі. Михайло відчував, як у ньому одночасно борються сором, полегшення й дивний сміх, який ось-ось мав вирватись назовні.
– Діно, – сказав він нарешті. – Це ти так усе спланувала?
– Я нічого не планувала із Дмитром. Він сам прийшов, коли дізнався від Лілі, що я в тебе все забрала з холодильника. Ліля сказала йому, що це погано. А він сказав їй, що ми з тобою просто граємося. Після чого вони посварилися.
– Через нас?
– Через вашу дієту.
Дмитро нервово засміявся.
– Мене сьогодні Ліля навіть до дому не пускала. Довелося зателефонувати Діні.
Михайло подивився на друга, потім на дружину й раптом розсміявся. Спочатку тихо, потім так, що аж сльози потекли.
– Ми з тобою обидва однакові, – видихнув він. – Я тебе, Дмитре, хвалив за те, що ти схуд, а тобі погано було.
– А ти Діну, – додав Дмитро, – ображав за те, що вона годує тебе так, що ти ситий.
– Стоп, – обурилася Діна. – Мене хвилює інше.
– Що? – насторожився Михайло.
– Те, що ти сказав при друзях. Твої слова мене образили. Не їжа, а те, що ти порівняв мене з іншою жінкою. Я роками готувала, бо любила тебе. А ти назвав це проблемою.
Михайло опустив очі.
– Я не хотів так сказати. Це язик без кісток.
– Язик без кісток, а образа гостра.
Він довго мовчав. Дмитро тихо допив чай і піднявся.
– Мені час. Дякую за картоплю, Діно. Миша, не сердься. Ліля, до речі, збирається вам зателефонувати, вибачитись.
– За що? – здивувався Михайло.
– За те, що не зупинила тебе тоді. Вона теж почувається винною.
Коли двері за ним зачинилися, Михайло підвівся й обійняв дружину.
– Пробач. Я справді не розумів. Їжа твоя найсмачніша на світі. Просто я хотів… не знаю. Похвалитися перед Дімою чи що. А вийшло, що образив найріднішу людину.
Діна мовчки поклала голову йому на плече.
– Гаразд. Але одне я тобі скажу: наступного разу порівняєш мене з іншою жінкою, будеш їсти тільки те, що вона готує.
– Не порівняю.
– Добре.
– А млинці будуть?
Дина розсміялась.
– Завтра. Тільки сам замісиш тісто.
Наступного дня Михайло вперше в житті стояв біля плити в фартусі з написом «Найкращий чоловік». Фартух вибирала Діна, посміхаючись. Тісто вийшло з грудками, перші млинці зліпились у клубок, але він не здавався. До обіду на тарілці лежала висока стопка, трохи перепечена, зате його.
Діна їла й мовчала. Потім відставила тарілку й сказала:
– Смачно.
– Правда?
– Правда. Не ідеально, але від серця.
Михайло розплився в усмішці.
Увечері задзвонив телефон. Це була Лілія. Вона вибачалась довго й щиро, говорила, що вичитала в інтернеті «чудодійну дієту» й вирішила, що чоловіків треба рятувати від самих себе. Діна вислухала й м’яко сказала:
– Лілю, у нас ніхто нікого не рятує. Просто хай кожен їсть те, що йому корисно, і не вчить інших.
Лілія засміялася, і розмова скінчилася миром.
Після цього Михайло більше ніколи не порівнював дружину з іншими жінками. Він хвалив її страви, просив добавки й залюбки допомагав мити посуд. У басейн вони, до речі, ходити не перестали: тепер це був їхній спільний ритуал, а не покарання.
А Дмитро, помирившись з Лілією, виніс із цієї історії власний урок: перед тим як підсідати на нову дієту, радься з лікарем.
Раїса Іванівна, коли їй розповіли фінал, сказала:
– От бачиш, доню, виховання діє. Головне, щоб без образ.
– Мамо, а ти знала, що Дмитрові стало погано?
– Знала, – відповіла вона, хитро примруживши око. – Ліліна мати мені дзвонила. Усі всім розповідають, тільки чоловіки не слухають.
І всі розсміялися.
Бо правду кажуть: у здоровому тілі здоровий дух. А ще кажуть, що добра дружина варта десятка дієт.