Автор Романович

— А я в декреті сиджу, з дитиною, з вашим онуком. Я на всю ораву готувати не наймалася. І прибирати за всіма теж – справа не моя, – відповіла Галині Сергіївні невістка. — Ну це треба! Не наймалася вона! І… Продовжити читання →

– Оксано, вони приїжджають за дві години! – Голос чоловіка в телефоні звучав схвильовано. – Ти все встигла? – Миколо, я… – Оксана подивилася на доньку, яка нарешті заснула після безсонної ночі й, мало не розплакалася. – Я тільки збиралася… Продовжити читання →

Я так довго чекала чоловіка, ми з ним не бачилися більше п’яти років, а він повернувся додому і такий мені сюрприз влаштував, що тепер я просто не знаю, що мені робити. Одружилися ми з Миколою 25 років тому, але часу… Продовжити читання →

– Вона – не свекруха, насамперед, Анна – мама твого чоловіка, і хто як не ви їй допоможете? – повчає мене моя мама по телефону. Таких святих людей, як моя мама, я більше не зустрічала. Їй стало шкода сваху, і… Продовжити читання →

– Ти хоч фото прийшли, донечко, а то на весілля приїдемо і не впізнаємо зятя! – Мамо, він фотографуватися не любить, ти потім із ним познайомишся, тоді й роздивишся! Ну бувай, мамо, я така щаслива! – Він хоч людина хороша,… Продовжити читання →

– Ну і котись звідси, я тебе взагалі ніколи не любив! – крикнув Микола услід молодій дружині, яка виходила із квартири з маленькою дитиною. – Нарешті тобі вистачило сміливості зізнатися в цьому. Хоча… я й сама це чудово розуміла, міг… Продовжити читання →

— Мамо, ти сама хоч розумієш, що зробила? – Олег схопився за голову від побаченого і не міг повірити в те, що його мати може зробити таке, залишаючись при цьому абсолютно спокійною. — А що такого я, власне, зробила? Ну погралася… Продовжити читання →

– Сама подумай – однокімнатна квартира і власний будинок, різницю відчуваєш? – каже мені Стас. Розмова про те, де ми будемо жити, відбулася ще до нашого весілля. У мене була спадкова однокімнатна квартира, яка мені дісталася від бабусі. Мої батьки… Продовжити читання →

Людмилу повним ім’ям називала хіба що бабуся, яку вона бачила дуже рідко. Усі інші звали Люсею чи Люською. Мама, Ганна Олегівна, на запитання дочки «чому», відмахувалася:– Так зручніше! Вона взагалі часто відмахувалася від запитань і прохань Люсі, особливо коли на… Продовжити читання →

Недавно я вийшла заміж. Весілля вийшло галасливим і велелюдним: у мого чоловіка Михайла було багато рідні. Після урочистості ми продовжили жити разом у тій квартирі, яку я знімала до шлюбу. Зі свекрухою та іншими родичами ми бачилися не часто. Приводів… Продовжити читання →