Автор Романович
— Мамо, а що на вечерю? — Денис заглянув на кухню, де Галина Миколаївна складала документи в портфель. — Не знаю, — відповіла вона, не піднімаючи голови. — Подивися в холодильнику. Син здивовано завмер у дверному отворі. За двадцять років… Продовжити читання →
Я стояла на кухні, тримаючи телефон, а пальці тремтіли від обурення. Щойно я побачила в соціальних мережах фото, де мій наречений Андрій весело танцює на вечірці з моєю подругою, хоча мав би “вчитися і здавати хвости”. Перед цим його друг… Продовжити читання →
Після весілля Яна з Денисом жили з його батьками в будинку. Невелике містечко, батьки Дениса мешкали в приватному секторі, будинок великий і добротний. — Слухай, Ден, я ніколи не жила в приватному будинку, завжди в квартирі, чи зможу я прижитися… Продовжити читання →
Катя прокинулася в маленькій кімнатці, яку свекруха виділила молодій сім’ї. Зирнула на будильник. Звичайно, Андрій вже пішов. Чоловік не будив Катю, останнім часом вона почувала себе не дуже добре. Він тихо збирався, пив чай на кухні і йшов на роботу…. Продовжити читання →
Вона була “нелюдимим” собакою… Ось як про людей говорять “нелюдимий”… Вона була такою ж… Колись дуже давно, багато років тому, дід Федір, вирушивши в ліс за лісовими горіхами, знайшов цуценя – підлітка. Одному Богу відомо, як ця дитина опинилася в… Продовжити читання →
Хлопчик Ваня був підкидьком. Йому не «пощастило», як, наприклад, «відмовникам», у яких, хоч і дещо міфічне, але все ж таки уявлення про те, хто привів їх на світ божий було у вигляді імені навпроти графи «мати». У хлопчика Вані нічого… Продовжити читання →
Тетяна Андріївна раділа своїй покупці. Та що покупка, це була її мрія – придбати будинок у селі після виходу на пенсію. До цієї події жінка готувалася ґрунтовно, і вибрала близьке до міста мальовниче село з невеликою кількістю мешканців – хотілося… Продовжити читання →
— Катя, ну, скажи чесно, коли ділимо? — Лариса сиділа за кухонним столом, її пальці нервово постукували по стільниці, а очі, темні, як осіннє небо, впилися в молодшу сестру. Катя стояла біля плити, помішуючи суп, і відчула, як всередині все… Продовжити читання →
— Лєна, нам доведеться розстатися. Геннадій сказав це з тією самою батьківською м’якістю в голосі, яку він вмикав, коли збирався провернути чергову підлість. Він відкинувся на спинку свого масивного крісла, переплівши пальці на животі. — Ми вирішили, що компанії потрібен… Продовжити читання →
Я виховую донечку, яку народила коханка мого чоловіка. Так, ви все правильно прочитали. Хтось подумає, що я несповна розуму жінка і мені треба лікуватися. Але прошу дослухати мою сповідь до кінця. Тоді був 2005 рік, у нас з Олексієм була родина… Продовжити читання →