Автор Романович
– Як ви могли пообіцяти Соні мою квартиру? – Саша стояла посеред кухні, дивлячись на свекруху. – Це спадок від моєї бабусі! – А що таке? – Тетяна Михайлівна незворушно помішувала борщ. – Тобі ж вона не потрібна. У вас… Продовжити читання →
Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час, але з вітальні, вийшов Семен. І виніс звідти ще одну зібрану валізу. Він поставив її поруч з іншими валізами, пакетами, баулами, мішками і коробками, які заповнили весь передпокій…. Продовжити читання →
Чоловік ще не повернувся з роботи, тож я на нього чекала, стоячі біля вікна, та глибоко замислившись. На душі було не спокійно. Я давно відчувала, як щось невидиме витає в повітрі, затримується в кімнаті, коли він з усмішкою читає повідомлення… Продовжити читання →
– Валеро, синочку, ти знову схуд? Тебе дружина взагалі не годує? Он як вона свекруху зустрічає – стіл порожній, – Валентина Петрівна з порога почала дорікати Олі. – Мамо, вибачте. У мене токсикоз, мені важко зараз готувати – від усього… Продовжити читання →
– Значить, і пенсію собі нашої коханої бабусі захопила, і всі гроші тепер собі привласнила? – обурювалися родичі. – Зовсім безсовісно робиш! Та ще й на Новий рік! – Невже літню рідню обділиш? – витріщала очі тітонька, дивлячись на молоду… Продовжити читання →
Після того, як в Тетяни не стало чоловіка минуло лише два місяці, коли на її порозі з’явилася гарна жінка років п’ятдесяти. – Доброго дня, – посміхаючись, привіталася гостя. – Ви вдова знаменитого професора? – Так, – кивнула Тетяна. – Я… Продовжити читання →
– Юля, – збентежено промовив чоловік, – Новий рік, мабуть, доведеться знову зустрічати в нас. Жінка, яка в цей момент прикрашала новорічну ялинку, завмерла з іграшкою в руках. – Ми ж начебто домовлялися: більше жодних спільних свят у нашому домі,… Продовжити читання →
– Наталю, донечко, а ти де плануєш тепер жити? – Анжеліка Вікторівна, свекруха Наталі, підійшла до невістки. Наталя ще не оговталася від втрати чоловіка, тому не відразу зрозуміла запитання свекрухи. Вона машинально закладала в контейнер цукерки, що залишилися. – Вибачте,… Продовжити читання →
– Мамо, ну, нарешті! Ти де? Що сталося? Я вже в поліцію дзвонити зібралася! Ти куди зникла? – кричала Інна в істериці. Її мати, Наталя Семенівна, зазвичай тиха та мирна старенька, ніколи раніше проблем доньці не доставляла. Жила собі спокійненько… Продовжити читання →
Олена здивовано дивилася на Костю та не вірила своїм вухам. – Костя, мені здається, ти не дочув. У нас незабаром з’явиться дитина.т – Ні, Олено, я тебе добре чую. Але уточню: дитина буде в тебе, не в нас. Мені діти… Продовжити читання →