Автор Романович
“– Ти… одружився? – Ага. Минулого тижня розписалися. – Пашо, ти навіть мені не сказав, – Галина Петрівна намагалася говорити рівно, але голос зрадливо здригнувся. – Мамо, ну що ти? Ми вирішили без галасу. Тільки розписались і все. Нікого не… Продовжити читання →
Тарілка з вечерею полетіла на підлогу. Дзвінкий удар порцеляни об кахлі змусив мене здригнутися. – Твої котлети навіть собака не їсть, – засміявся чоловік, показуючи на пса, який демонстративно відвернувся від запропонованого йому шматочка. Дмитро витер руки об дорогий кухонний… Продовжити читання →
У баби Шури у селі не стало кота. Заслуженим був кіт. Багато на його рахунку було перемог над слабкою котячою статтю, побитих суперників та спійманих гризунів. Але старенький уже став котусь, нічого не вдієш. Двадцять років майже відмотав на цьому… Продовжити читання →
“На весіллі сина Людмилу Петрівну душили сльози. І це було не сльози радості. Вона плакала від жалості до себе – тепер їй прийдеться жити одній На весіллі сина Людмилу Петрівну душили сльози. І це було не сльози радості. Вона плакала… Продовжити читання →
“– Вісім років, Сергію! Вісім років я вважала твою матір майже рідною. А вона весь цей час думала, що я підсунула тобі чужу дитину! Ганна збирала валізу з таким виразом обличчя, ніби готувалася до польоту на Марс, а не до… Продовжити читання →
“– Що означає, хай поживуть? – здивовано запитала невістка. – Хто так вирішив? Ключі від нової однокімнатної квартири, яка ще пахла фарбою, палили долоню Тетяни. Лише тиждень тому батьки, сяючи від щастя за дочку та зятя, вручили їм дарчу. –… Продовжити читання →
“– Зіна, твої онуки обірвали всі мої кущі лохини! Сусідка навіть не здивувалася. – Ну то й що? Діти ж. – Як що? Вони знищили весь мій урожай! – Тонь, ну що ти засмучуєшся. Подумаєш, ягідки якісь Антоніна Іванівна щоранку… Продовжити читання →
“– Ми вирішили, що доглядати дядька Мишка будеш ти, – впевнено сказав дружині Антон Чоловік прийшов від матері у поганому настрої. Вечеряти не став, пройшов до кімнати, увімкнув телевізор. Кілька хвилин клацав кнопками пульта, потім сказав: – Віка, поговорити треба…. Продовжити читання →
“– Нашу квартиру ми переоформлюємо на Романа, – мати говорила швидко, не дивлячись у вічі. Ми переїдемо у однокімнатну на Садовій. – А, як нас не стане, ти отримаєш і ту квартиру у спадок, плюс дачу. Справедливо ж? Єва стояла… Продовжити читання →
“– А з чого я повинна дарувати вам квартиру? Мені ніхто нічого не дарував! – Обурювалася мати Косметичні засоби – Могла б і подарувати квартиру! У тебе ж їх три! Ірина відкинулася на спинку дивана, схрестивши руки на грудях. Її… Продовжити читання →