Автор Романович

“— Мишко, ми п’ять років чекаємо. П’ять. Лікарі кажуть – дітей у нас не буде. А тут…— Мишко, дивись! — я застигла біля хвіртки, не в змозі повірити своїм очам. Чоловік незграбно переступив поріг, зігнувшись під вагою відра з рибою…. Продовжити читання →

– Ти не можеш тут жити, мамо, тому збирайся. У нас інших варіантів просто немає, – сухо і спокійно сказав Людмилі Вікторівні син і наказав брати з собою лише найнеобхідніші речі. У її сусідів трапилася біда, була пожежа, і вогонь… Продовжити читання →

– Надія Тихонівна, нам потрібно серйозно поговорити, – дівчина вставила ногу у двері, Надія спробувала ті двері зачинити, – Надія Тихонівна, що ви поводитеся, як дитина! Надія з досадою тягне двері на себе, от нахабна дівка, мало того, що прив’язалася… Продовжити читання →

– Донькам дістанеться по двокімнатній квартирі, а Віктору – наша трикімнатна. Він же за нами в старості наглядатиме, – сказав Михайло Петрович, дивлячись у вікно на сніг, що падав. Віра Олександрівна мовчки кивнула, продовжуючи перебирати фотографії у старому альбомі. На… Продовжити читання →

– Дивись, кохана, – звернувся Олег до своєї дружини Тетяни, – дивись, яка вигідна пропозиція. Продається будинок площею майже 200 квадратних метрів. З гаражем на дві машини, лазнею, літнім басейном, садом і ще багато-багато всього перераховується. І головне, район чудовий!… Продовжити читання →

Відповівши на телефонний дзвінок, чоловік ледь не посивів. Переляканий і навіть ніби заплаканий голос дружини благав: – Захар, приїжджай швидше! У нас тут катастрофа! Я не знаю, що робити! – Катя, не хвилюйся, я скоро буду! – відповів чоловік на… Продовжити читання →

— Галя, схаменись! Що ти робиш? Він ніколи не буде твоїм! Чужий — одне слово! Як ти, наївна, не розумієш цього! Сама ж знаєш, навіщо він до тебе приходить. Натішиться і піде додому, до законної дружини. А ти знову одна…. Продовжити читання →

Тетяна переїхала в новий будинок разом з матір’ю. Тепер, після того, як батько поїхав в інше місто з новою сім’єю, їм довелося переїхати після обміну квартир в двокімнатну на сусідній вулиці. — Нічого, мамо, — заспокоювала Таня маму, — облаштуємося… Продовжити читання →

— Наталю, ти вдома? — Ігор влетів у квартиру й завмер, коли побачив дружину в передпокої. Вона сиділа навпочіпки й голосно схлипувала. — Я так нічого і не зрозумів, що з тобою трапилось. Ти так ридала, що слів не розібрати…. Продовжити читання →

– Мамо, ну куди я тебе заберу? Як ти собі це уявляєш? Тісно у нас, чого тобі вдома не живеться, не стара ще, всього шістдесят з маленьким хвостиком. Вірі хотілося якнайшвидше відключити телефон, і припинити цю розмову. Щодня мати дзвонить,… Продовжити читання →