Автор Романович

— Якби не мати, я б ніколи сюди не приїхала! — З порога кинула Олена, стискаючи в руці мокру парасольку. Брат Костя стояв у передпокої.— А я думав, ти і заради неї не приїдеш, — досить холодно відповів він. Дощ… Продовжити читання →

— Ти, Маріє, червоні ягоди не шукай. Я вчора все зібрала — онучку побалувати захотілося! — радісно крикнула свекруха через паркан, помахуючи рукою. Марія Миколаївна поглянула на порожні кущі полуниці, де ще вчора наливалися соковиті ягоди. Вона стиснула губи, щоб… Продовжити читання →

Андрій та Юля прожили разом вже майже двадцять років. Дітей не нажили, але не засмучувалися. Андрій завжди був ласкавий із дружиною. Після кожної зарплати неодмінно дарував букет. Юля в свою чергу створювала затишок у домі, дбала про чоловіка. Відпустку майже… Продовжити читання →

Чоловік високого зросту здавав у заміський готель для собак, розташований на території приватного спеціалізованого притулку, білосніжного пітбуля на прізвисько Лорд. За словами господаря, він з родиною повинен полетіти відпочивати на Кіпр, де планує провести два місяці. Господар був небагатослівний. Людина… Продовжити читання →

Сергій гордо збирав свої речі. Він йшов від дружини, з якою прожив 15 років. Йшов до жінки, яка молодша за нього на 12 років. Оксана дивилася на нього заплаканими очима, сподіваючись, що це жарт, і він нікуди не піде. –… Продовжити читання →

Ользі Петрівні було вже трохи за шістдесят, але вона ніколи не вважала себе старою. Вона звикла жити скромно й тихо, бо так склалося життя. Єдиний син ще двадцять років тому виїхав за кордон і там осів. Зрідка дзвонив, ще рідше… Продовжити читання →

— Наталю, ти вдома? — Ігор влетів у квартиру й завмер, коли побачив дружину в передпокої. Вона сиділа навпочіпки й голосно схлипувала. — Я так нічого і не зрозумів, що з тобою трапилось. Ти так ридала, що слів не розібрати…. Продовжити читання →

– Ти зовсім сором втратив?! – голос Ганни дзвенів у передпокої, розносився луною по під’їзду. – Знову мені в обличчя брешеш! Як тільки терпіння вистачало стільки років?! Олег , високий і злегка сутулий, намагався одночасно натягнути куртку і зібрати якісь… Продовжити читання →

— Як ти могла прийняти рішення за нас двох? – Євген встав і попрямував на кухню, немов не бажаючи продовжувати розмову. — У сенсі за нас? Ми ж сто разів обговорювали цю тему, Женю, – Світлана не витримала і теж… Продовжити читання →

Вона забула сумку в таксі, на задньому сидінні. Витягла гаманець, такий, знаєте… жіночий, розпухлий від невідомо чого, гаманець. Довго порпалася в ньому, намагаючись згадати, куди цього разу засунула готівку. Розплатилася і… Пішла задоволена. Водій помітив сумку на задньому сидінні, коли… Продовжити читання →