Автор Романович

Добре пам’ятаю той день, п’ятнадцять років тому. Я стояла перед мамою, як завинивша школярка, смикаючи в руках край своєї блузки. Мама неквапливо відломила шматочок тістечка, запила його чаєм, і нарешті промовила: – Я тобі кажу востаннє: не роби, як остання… Продовжити читання →

Ігор увірвався на кухню, сповнений гніву, приголомшивши Наталю своїм звинуваченням у брехні. Вона, завмираючи від страху, спробувала зрозуміти, що могло привести сина до такого стану. Невже вся правда про його батька нарешті розкрилася? – Як ти могла? – Ігор влетів… Продовжити читання →

– Відпустиш мене на тиждень до мами в село? – запитала Інга чоловіка. Артем насупився. – А робота як же? – запитав він. – Щодо роботи не хвилюйся. Якщо ти не проти, то на тиждень мене відпустять. – А як… Продовжити читання →

Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час, але з вітальні, вийшов Семен. І виніс звідти ще одну зібрану валізу. Він поставив її поруч з іншими валізами, пакетами, баулами, мішками і коробками, які заповнили весь передпокій…. Продовжити читання →

– У твоїх батьків порожня квартира, а ми мотаємося по чужих кутах, – вкотре висловлювала обурення Світлана. – Ну, ти ж їх чудово знаєш, і пам’ятаєш цю історію, – виправдовувався Євген. – Ця трикімнатна нашої з сестрою бабусі, й вони… Продовжити читання →

Електронний будильник на холодильнику показував сім вечора, коли Олена, розбираючи шухлядки шафи, натрапила на дивний конверт. – Андрію! – її голос здригнувся. – Це що таке? Чоловік, що захоплено працював ложкою над тарілкою, підняв голову. У руках дружини тремтіло банківське… Продовжити читання →

– Ірочка, немає в мене грошей, останні вчора Наталці віддала! Ти ж знаєш у неї двоє дітей. Засмучена, Ганна Федорівна поклала слухавку. Те, що їй зараз наговорила дочка згадувати зовсім не хотілося. – Ну чому так? Трьох дітей з чоловіком… Продовжити читання →

Семен був задоволений. Він купив дачу саме у селищі. Не в дачному, а саме в сільському. Ділянка велика, село вздовж річки розкинулося – простір, краса. …Семену було лише тридцять п’ять, і він уже володів клінікою з протезування зубів. Він завжди… Продовжити читання →

– Ти що вигадала? – дочка заїхала до матері випадково, проїжджала повз, та побачила поряд з будинком, як вантажать речі в Газель, і зупинилася. Забігла в будинок, де активно щось перебудовувалося, збиралося, та виносилося. – Мамо, я з тобою розмовляю!… Продовжити читання →

– Не підеш сама, значить я тебе викину з нашого дому! Совість треба мати, нахлібниця нещасна! – кричала старша сестра чоловіка, а Тетяна терпляче слухала, та повільно витирала сльози. – Не мовчи, – заговорила свекруха. – Сама, мабуть, розумієш, що… Продовжити читання →