— Тихо! Ти дружину розбудиш! – шепнув Вася Галі, пробираючись до кімнати темним коридором. — Колишню дружину! – Галя ткнула Васю вбік. — Майбутню колишню дружину. Ми ще не розлучилися! – огризнувся той. — Я не зрозуміла, що тут за змова? – несподівано увімкнулося світло, і перед нежданими гостями виросла стіна у вигляді дружини Васі […]
Він відкинувши в кінець розв’язану краватку, чортихаючись, одягає шосту шлею поспіль на котів, які чинять опір і відверто тікають від нього
О дванадцятій у дружини була операція. Проста. Планова. Нескладні маніпуляції і виписка цього ж дня. Треба б було поїхати туди з нею, але вона не наполягала. Знала, що він зайнятий. Та й відкриття нової філії на носі. — Усе добре буде, — сказала, — Подзвоню, як закінчиться все. І, чмокнувши його в щоку, закинувши в сумку кілька пакетиків […]
— Ти вийдеш за мене? — Ти одружений, – відповіла Жанна, знімаючи каблучку. — Уже ні. Я купив її на другий же день нашого знайомства. Не хотів дарувати, поки одружений. Я розлучився. — Я не впевнена, що… Мені п’ятдесят пʼять… — Ну і що? Хіба не буває кохання в п’ятдесят? Ще й як буває. Я ось люблю тебе. У молодості любиш тілом, дах зносить від пристрасті. А вже як за п’ятдесят, то любиш по-іншому. Я люблю тебе серцем і душею
Жанна переодяглася в білий халат, сіла за стіл і відкинулася на спинку стільця. Вона прикрила очі, намагаючись заспокоїтися і налаштуватися на робочий лад. У двері постукали. «Хто там ще? – про себе зітхнула Жанна Володимирівна. – От нетерплячі, не дадуть до тями прийти, ломляться…» Не дочекавшись її відповіді, двері відчинилися, і в щілину просунулася голова […]
— Діду, ми тут подумали, може, ти складеш заповіт? Ми не про гроші, не зрозумій неправильно. Просто, щоб було все по справедливості… — За якою ще справедливістю? – дід підняв голову від газети і втупився на нас так, що я мало не передумала. – Я ще, внуки мої любі, поживу, і досить мене передчасно в землю класти! Заповіт – це як собі вирок підписати, все кінець. А я вам скажу: ніякого заповіту я залишати не хочу
Ми з братом давно знали, що наш дід – міцний горішок. У свої дев’яносто п’ять він з упертістю юнака ходив до лісу по гриби і з непідробним задоволенням косив траву на своїй ділянці. Навколишні хвалили його за здоров’я та енергію, а дід, немов напоказ, завжди сміявся, відмахуючись від компліментів. Але мені і братові Ігорю було […]
{"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"b3d4f594d1a65cca20cef549dc76381c","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"1665554650975ce81ce1eb1e7e00b1586c8bbe3a3bf662a7bf58c0f01241364882312b3453f6d80c837b11c5ed8a892bfbaaacfa28293dcf9328b1b5b3b50ed9"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"9959f576dbb7a15ea1dd8f8bb5e6cde38028ec7f94d34a98c9dd19f7d86562f9f832585fd3c89c6167013abb2b7f224d8a1538cdf0d5cb3a184cb8c160c69441"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"810cf93df3577a9f305541c5ad647def164feb7545102d685a594bf40b06f652"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"b3d4f594d1a65cca20cef549dc76381c","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"adba1fbf23fad0e699e7d726364aedc97cdf473f5113d8864ec6a8eb656be7dc9e911a353c9e84b946638f4fdb087edba7191f67092034f3f0014603a0103562"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"10fa4ddfd12162d43cd84bbd39dd2f2776a96fb46f797afd4e6ee1529edc3710f669cd7dad8b617dd99ab6b70d48b71f735f2b76ba3151d9f9303d663eb36463"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"810cf93df3577a9f305541c5ad647def164feb7545102d685a594bf40b06f652"}]}}"}}
“— А я все хотів запитати: чому ти працюєш прибиральницею? Лариса ж пропонувала тобі перейти в оператори. Зарплата вища, робота легша. — Я б із радістю. Але через графік не можу — донька маленька, хворіє. Якщо все добре — з нею сусідка сидить. А як загострення — мені самій треба поруч бути
“— А я все хотів запитати: чому ти працюєш прибиральницею? Лариса ж пропонувала тобі перейти в оператори. Зарплата вища, робота легша. — Я б із радістю. Але через графік не можу — донька маленька, хворіє. Якщо все добре — з нею сусідка сидить. А як загострення — мені самій треба поруч бути — Ви, мабуть, […]
Біля собаки, прив’язаної до стовпа, була записка
— Може, все-таки завтра поїдемо? — Ольга з сумом дивилася на термометр за вікном. — Такий мороз. — Завтра буде ще холодніше, — Олександр уже натягував куртку. — Ти ж чула прогноз? Обіцяють до мінус тридцяти. Та й холодильник у нас зовсім порожній. Ольга зітхнула. Дійсно, тягнути далі нікуди — остання пачка макарон самотньо лежала […]
Два тижні кіт приходив до вікна. Працівники не могли повірити, коли дізналися причину
Два тижні кіт приходив до вікна. Працівники не могли повірити, коли дізналися причину До чергової кімнати влетіла Ірина — молоденька, тільки після училища. Очі сяяли, щоки палали: — Тетяно Сергіївно! Він знову тут! Уявляєте? — Хто «він»? — завідувачка втомлено потерла перенісся. Нічна зміна видалася важкою, а тут ще й це… — Кіт! Сірий, з […]
Ось так зустріч – здивувалася дружина, зустрівши у своєму купе чоловіка з іншою
Ось так зустріч – здивувалася дружина, зустрівши у своєму купе чоловіка з іншою — Андрюшо, ти не бачив мій синій шарф? Той, що ти подарував мені на минулий Новий рік? — Марина ретельно перебирала речі в шафі, роблячи вигляд, що дуже зайнята пошуками. — Подивися на верхній полиці, за коробками, — відгукнувся Андрій з кухні. […]
– Ну й навіщо? Душевні листи, запрошення в гості? У тебе в будинок зайти не можна, спорожнити шлунок завжди хочеться. А я дурень думав, що нарешті знайшов свою рідну душу. Чи не забула ще кому листи писала? Микола я. Приїхав, як і обіцяв
На ліжку голосно хропла жінка. Чоловік морщачись від запахів, смачно вдарив її по м’якому місцю. Вона ойкнула і сіла. Не дивлячись на задуху, вона була одягнена в вовняні шкарпетки, теплу кофту. Брудна хустка збилась набік. З-під нього стирчало сальне волосся не зрозумілого якогось кольору. – Ти хто? – перелякано спитала вона. Замість відповіді він з-за […]
{"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"254e46d6289a446e0be41eb75214f5aa","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"d15eeef9349c2311d14d25a95ce1bf1caf6cce474b6c6a5709d68d4460e6f8b1eb0502b693d84da595a140674ce4e292c0b7c1e9eea21a0233ce550bf9ee1c43"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"50abba02ffcc26b093b7fcf3bb0a2340a09fb12e2dc1af6f55eade0699bf8ac86dfe921bf547d1d5c390bd24e6dca841a8efa2eb825de6b281111d9f84a48aca"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"36a630907302372cdc83aff537fc7f07458b8ea1d3c69160bef8bd3c7915d478"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"254e46d6289a446e0be41eb75214f5aa","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"db95353c2380cff4258e6e48226120cd56def70b184db9221d9f07bfd9b3967051ce6eab489d0ce7bfd643f7ad030138e3ce2c90d0add6538a275af3dbdce462"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"8cdc4a4e1a2ebb6f85ee240f985fffe94c2b7125af5549b6f1be19a5d7db226977189e27cfe458d49e075d9a90a98cc1b6e71c5d20a7ee7dd3a8825305a2b4f4"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"36a630907302372cdc83aff537fc7f07458b8ea1d3c69160bef8bd3c7915d478"}]}}"}}
Обіцяє, обіцяє, а толку? Ось і Сашкові завжди обіцяє. То машинку обіцяє, то конструктор, то кросівки модні. То на риболовлю обіцяє онука звозити, то у вихідні в парк атракціонів. І потім раптово забуває про свої обіцянки. З цими подарунками на іменини щороку одне й те саме. Спочатку самі обнадіють хлопця, і тут же забувають. Що мати, що Юлька з Оленкою. Адже ніхто їх за язик не тягне
— Олено, та не потрібен йому ні шампунь, ні гель для душу, ні дезодорант. У нього цього добра навалом, тим паче вже й мама сьогодні дзвонила, питала, чим онука потішити, я так думаю, буде стандартний набір, і Юлька теж цікавилася, який шампунь купити племінникові. — Ну ти думай швидше, поки я в магазині, а то […]